• Спільнота Дабар
• Дата публікації 20 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Євангелія від Луки 14:16-24
16 А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19 Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22 Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

“Се стою і стукаю” – говорить книга Одкровень про Бога, який чекає, щоби я Йому відкрив. А сьогоднішнє читання також звертає увагу на вечерю, час інтимний, особливий. Цей час призначений для виключних, дуже близьких людей. Господь на цю вечерю запрошує багатьох. Тут ми бачимо серце Бога і своє серце у порівнянні двох фрагментів. Ми боїмося впустити туди, хоч би одного Ісуса. Тим самим своїми рішеннями залишаємо себе в стані постійної самотності. Бог – навпаки, має широке серце, відкриті двері і для багатьох вхід на вечерю устелений Божим запрошенням.

Тому тим значущим для нас є відмова людей, які були запрошені. Христос чекає на привілей увійти в дім мого серця і стукає в зачинені двері, а я легковажу запрошенням Бога і не входжу у відкритий дім. Може тому так небагато християн, які глибкоко і особисто переживають спілкування з Богом, а не приречені самі собою на безконечний формалізм “виконання релігійних обов’язків”?

Причини відмови: поле, воли, одруження. Можна спробувати пошукати логіки, послідовності такого викладення причин біблійним автором. Від предметів, неживого, до тварин і дуже близьких і теплих відносин з дружиною. Констатуємо, що відводити від Бога нас можуть цілком Божі речі та відносини. Хто, як не Бог, благословляє подружжя, але навіть воно може стати перешкодою у відносинах з Ним.

Перші дві причини – поле і воли провокують питання: а що, людина, яка купила поле на нього не дивилася, коли купляла? чи та, що купила волів їх не спробувала? Я не вірю, що ці дбайливі господарі дозволили собі такі неприпустимі речі. Може тут іде мова про роботоголізм – праця їх не може відпустити? Навіть в день і час призначений Господеві? Або вони так захоплені своїм майном, що не можуть на нього не дивитися? Цікаво, що у випадку з полем написано “МУШУ подивитися”. А хто це змушує бідного чоловіка?

Причина одруження звучить як самоочевидна, після оголошення цієї причини не треба пояснювати що і як, чому саме факт одруження не дозволяє бути на вечері. Може і нам, одруженим, здається, що від часу, коли ми “у ярмі”, про вечері з Богом тепер годі й мріяти?

Кожного з тих поважних панів, які дуже ретельно використовував свій час і не зміг в робочому розпорядку знайти шпаринки для відпочинку, розваги, вечері чекали проблеми з Божим гнівом. Вони також не досвічили смак вечері, а може і смак життя?