• Спільнота Дабар
• Дата публікації 18 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

19 грудня Лк 1, 5-25

В дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної чер­ги Авії, та його жінка з дочок Ааро­на, а ім’я її – Єлизавета. Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови. Та не мали вони дитини, бо Єли­завета була неплідна; обоє поста­рі­ли в днях своїх. Одного разу, коли він за своєю ден­ною чергою служив перед Бо­гом, за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити. А весь народ під час кадіння мо­лився знадвору. І з’явився йому Господній ан­гел, який стояв праворуч кадильного жертовника. Захарія, коли побачив, жах­нув­ся, його охопив страх. Та ангел промовив до нього: «Не бійся, Захаріє, тому що мо­ли­т­ва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета наро­дить тобі сина, і даси йому ім’я – Йоан. І буде тобі радість та потіха, і ба­га­то хто зрадіє з його наро­джен­ня. Бо він буде великий перед Гос­подом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Свя­тим ще з утроби своєї матері. І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога; і він ітиме перед Ним у дусі та си­лі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних – до мудрості праведних, щоби приго­тувати Господу досконалий народ». І промовив Захарія до ангела: «З чого я про це дізнаюся? Адже я ста­рий, та й дружина моя поста­рі­ла в днях своїх». У відповідь ангел сказав йому: «Я Гавриїл, – той, хто стоїть перед Богом; ме­не послано говорити з тобою і бла­говістити тобі це. І ось ти будеш мовчати і не змо­жеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не по­вірив моїм словам, які спов­нять­ся сво­го часу!» Люди чекали на Захарію і ди­ву­валися, чому він затримувався в храмі. Коли він вийшов, то не міг го­во­рити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він гово­рив до них знаками й залишався німим. І коли закінчилися дні його слу­жіння, він пішов до свого дому. А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять міся­ців, кажучи: «Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми».

Для нас, сучасних українців, великою трагедією є відсутність дітей протягом довгого часу сімейного співжиття подругів. Особливо, коли родина бажає мати дітей. В тогочасному Ізраїлі все було набагато серйознішим, адже діти були найголовнішим індикатором благословіння. Скільки родина має дітей – настільки Бог її благословив, в такий мірі є праведними чи грішними. Святі Єлизавета і Захарія серед своїх сусідів, з цього огляду, мали репутацію людей непевних, проклятих, можливо, грішних. Як жити в праведності і близькості з Богом і весь час досвічувати зневаги за начебто грішність перед Богом? Як не звинувачувати Бога? Як продовжувати тривати в довірі до Бога?

Приклад Єлизавети та Захарії вказує на нелінейність наших духовних зусиль і Божого благословіння, як “плати” за праведність. Це виклик для тих, хто звик рахувати свою молитву та Боже благословення. Єлизавета та Захарія жили на рівні, коли вони робили зусилля, були праведними, любили Бога всупереч “прокляттю” бездітності.

Що стосується дитини.

Так, це Боже благословення, але і зусилля, ні, любов, секс між двома прекрасними, святими, але похилого віку людьми. Чи було би можливе зачаття без сексу? А сексу без любові, яку ці двоє пронесли все життя? Вони не могли би ЦЬОГО зробити, якби не кохали одне одного.

Ми любимо спостерігати за ніжністю в парах похилих людей, мріємо, щоби у нас, в наших подружніх відносинах також було саме так і це майбутнє будуємо просто зараз. Яке воно?