• Спільнота Дабар
• Дата публікації 23 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

«Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.»

Поглянувши на перші вірші 1 го розділу Євангелія від Луки, пригадаємо собі історію та обставини, за яких Єлизавета зачала дитя. А семе, як відомо один священник Захарія та його дружина були справедливі перед Богом та виконували всі заповіді, та накази Господні, але були бездітні, тим паче були в літах похилі. В храмі, під час кадіння, отримавши послання від ангела про те, що Єлисавета породить сина, Захарія стривожився такою звісткою та страх охопив його. (Лк. 1, 5-13)

Людським розумом досить важко осягнути дану ситуацію, тим паче, коли жінка в літах та ще і бездітна. Ви, мабуть, запитаєте себе, як могло статися, що обоє були побожні, виконували Закон, і в результаті бездітні, цікаво чи не так? Чи не виникає у Вас сумнівів щодо цієї ситуації?  Бездітність, або краще навіть «безплідність» можна не лище розглядати з фізичної точки зору, але перш за все з духовної. Можливо, й сьогодні так само як Єлисавета можеш бути безплідною виноградною лозою в повному розумінні цього слова – фізично бути в храмі, на святій Літургії, але думкамии перебувати в домашніх справах, в роботі, називати себе християнином, але в у власній родині не бути тим світлом та сіллю. (Мт. 5, 13-14)

В книзі пророка Аггея Господь промовляє «Я поклав посуху на землю й на гори, на хліб, на молоде вино, на олію й на все, що земля родить, на людину, й на скотину, й на всяку працю рук» (Агг.1, 11). Таким чином, навіть якщо й виконуєш дослівно Закон, при цьому є певний страх та сумніви, Господь може допустити в твоє життя час засухи, час безпліддя, щоб в подальшому виявити своє благословіння. «Чи є зерно ще у коморі? Та й виноград, смоква, гранатина й маслина – теж не вродили? Від цього ж дня я поблагословлю вас» (Агг.2, 19). Також, щоб уникнути подібного безпліддя варто слідувати в напрямку покаяння «Хто вам казав утікати від настигаючого гніву? Чиніть плоди, достойні покаяння» (Лк.3, 8).

«Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія»

Обрізання – з єврейської “Бритмила”, в Старому Завіті було знаком союзу між Авраамом та Богом (Бут. 17, 9). Чи актуальне обрізання в сьогдішньому дні, і що взагалі це означає для мене, адже даний обряд був притаманний  євреям. Сьогодні ж обрізання являється актом присвячення самого себе Богові через Духа Святого – й має назву «обрізання серця». Людське серце втрачає свої плотські, душевні якості і отримує взамін нові, коли в ньому поселяється Святий Дух. Так, виконуються пророчі слова пророка Єремії : «Ось прийдуть дні, – слово Господнє, – і я створю з домом Ізраїля та з домом Юди новий завіт. Не такий завіт, який я заключив з їхніми батьками…ось, який завіт я сотворю з домом Ізраїля після тих днів, слово Господнє: вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці.» (Єр. 31, 33). Апостол Павло в посланні до коринтян та галатів говорить: «Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише зберігання заповідей Божих. (1 Кор. 7, 19), «бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але – віра, чинна любов’ю.» (Гал. 5, 6). Відкинувши всі сумніви, страх Захарія, даючи ім’я немовляті, відмінне від свого, підтвердив свою віру, ні на мить не сумніваючись, тим самим проголосив “Йоан” – Господь милостивий.

Проголоси ім’я Господнє в своєму нутрі, з вірою, з глибини свого серця, щоб пізнали навколо оточуючі, що Господь милосердний, виявляє своє благословення й називає сам тебе по імені відмінне від батька й матері твоєї, не згадує твого гріха, але бачить в тобі нове творіння «І вас, що були мертві гріхами й вашим не обрізанням тілесним, – Він оживив вас із ним, простивши нам усі провини» (Кол. 2, 13)