• Спільнота Дабар
• Дата публікації 1 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

2 січня
Йоан 1;19-28
19 Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?» 20 А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я – не Христос.» 21 То вони спитали його: «Що ж – Ілля ти?» – «Ні», мовив він. «Пророк ти?» – «Ні», відказав він. 22 Тоді вони йому: «То хто ж ти такий – щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» 23 Промовив: «Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав.» 24 Були ж посланці з фарисеїв. 25 Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» 26 Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; 27 він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.» 28 Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.

«І запитали його: Та хто ж ти?»
Чому їх так непокоїло це питання? Спочатку книжники приходили до Йоана з цим питанням, потім фарисеї.
Йоана намагалися ідентифікувати з Месією, якого так очікували, з Іллею, пророком. І на кожне запитання він відповідав: Христос — ні, Ілля — ні, пророк — ні!
Цими питаннями фарисеї і книжники можливо хотіли задовольнити свою цікавість або відвести його з певного шляху. Йоан вже від народження знав своє призначення, місію. Не на мить не відхилявся від обраної дороги.
Більшість з нас приміряли на себе образ іншої особи, так званого кумира. Хтось залишався в цьому образі, починав його наслідувати, копіювати, а хтось повертався до дійсності, до себе самого. Йоан мав свідомість того, що є хтось більший, могутніший за нього. Ось що він говорить про себе:
«Він відповів: Я — голос того, хто кличе в пустелі. Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте, Який іде за мною, але був ще до мене, — я Йому не гідний розв’язати ремінця на взутті!»
Іншими словами, не можу бути Богом, лише проголошую про Нього, моя місія євангелізувати, проголошувати добру новину. Йоан хрестив водою, а Ісус Духом Святим. Мав смиренне серце, і чітко знав свою місію – привести до Бога людей, а про решту вже Бог подбає.
А що ти про себе можеш сказати? Яка твоя дорога, куди прямуєш?
1Йн.2, 23-24 «Кожний, хто відрікається від Сина, не має і Отця. Хто визнає Сина, має і Отця. Отже те, що ви почули від початку, нехай воно у вас перебуває».
Від початку в нас сіється зерно, яке перебуває в нас, щоб прорости. На самому початку Йоан говорив, що прийде Ісус, і щоб Його зустріти, маємо приготувати дорогу, наші серця, до зустрічі з Ним.
А що насправді відбулося? І книжники і фарисеї, попри знання, яке мали, не прийняли його слів, цього зерна. Вони розіп’яли Ісуса в собі вже на самому початку. Відмовились від Сина, і від Бога Отця.
Якби вміли прислухатися, були спроможні слухати, роздумувати над сказаним, почутим, скільки помилок життєвих можна було б уникнути?..