• Спільнота Дабар
• Дата публікації 4 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

5 січня

Йоан 1 43-51

43 Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.» 44 А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. 45 Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса Йосифового сина, з Назарету.» 46 Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.» 47 Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.» 48 Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.» 49 Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів.» 50 Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, – то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.» 51 І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»

Часто наше життя ми асоціюємо з певною дорогою, яку, пройшовши, ми знайдемо-осягнемо-здобудемо Бога. І зараз всі розумні християни скажуть фразу на підтвердження «Я-дорога, правда і життя» (Йоана 14:6) і вони таки не помиляться. Проте, дуже часто ми замикаємо наше сприйняття Бога самою першою фразою «Я-Дорога». А якщо є дорога, значить, є кінцева мета. Тому, все наше життя ми повинні йти нею і лише в кінці нашого пункту призначення ми зможемо змучено сказати «Фух, фініш! я прийшов!». А спробуйте подивитися на наше життя, як на гру в хованки.

Сьогоднішнє Євангеліє – це маленька картина нашого життя. Натанаїл знайшов Господа чи Господь знайшов Натанаїла – я шукаю Господа чи Господь шукає мене? Якщо поверхово прочитати текст, то можна його підсумувати так: «Натанаїл вийшов-почув-повірив». І це буде правильний висновок, адже кожен етап є важливим. Проте, це лише частина правди, певний пазл. Для того, щоб скласти повну картинку, приглянемось до дій Ісуса.

 забажав Ісус вийти в Галілею

Слово «забажав» може мати також значення «бажати, хотіти, любити, приймати рішення». Якщо нам здавалося, що перший крок на зустріч з Ісусом зробив Натанаїл, то ми помилялися. Це була наперед спланована спецоперація Ісуса, яку він бажав, хотів, прийняв рішення зробити з любові. Бог настільки нас любить, що не може всидіти на місці, допоки ми до Нього дошкандибаємо. Він Сам біжить нам назустріч. Причому, варто зауважити, що коли Він вже йде, ми ще можемо собі прохолоджуватися під тінню наших смоківниць.

Побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, у якому немає підступу!»

Здавалось би, що може бути такого незвичайного в цьому реченні – Натанаїл іде, Ісус говорить, зав’язується далі розмова. Проте, спробуйте уявити собі цю картину – навколо Ісуса натовп учнів, апостолів, як завжди тлум людей. Натанаїл натомість тільки йде до нього. Серед всіх інших Ісус побачив його. Так виглядає, наче Ісус тільки і робив, що з нетерпінням очікував, коли ж Натанаїл прийде, бо серед всіх інших угледів його. Образ того, кого любиш і чекаєш, впізнаєш навіть серед мільйонного натовпу.

Йдемо далі в малюванні нашої картинки зустрічі Ісуса з Натанаїлом. Як голосно мав би говорити Ісус, аби Натанаїл, який ще будучи в дорозі, почув Його. Натовп, людина на відстані, плюс інші голоси-звуки-тощо. Як на мене, то Ісус ці слова мав просто кричати, аби той почув. І до того ж, це не слова осудження «Чого ж ти так довго сидів там? Скільки ще я мушу тебе чекати?!» Він кричить нам компліменти, аби ми Його почули.

Цей уривок ми можемо закрити для себе, якщо зупинимося лише на фразі «Прийди і подивись», бо наших сил може не вистачити навіть для того, аби вийти з тіні смоківниці. А якщо так «Прийди і подивися на Того, Хто вже прийшов, знайшов, побачив і тепер кричить до тебе, аби ти віднайшовся!». Наше життя є дійсно дорогою, проте, дорогою, під час якої ми граємо в хованки, до того ж шукає нас Він.