• Спільнота Дабар
• Дата публікації 20 Квітня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Йн 6, 30-35

Того часу люди з юрби сказали Ісусу: «Яке знамення Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: “Хліб з неба дав їм їсти!”» А Ісус їм відказав: «Воістину, воістину кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, бо хлібом Божим є Той, хто сходить з неба і дає світові життя». Тоді сказали Йому: «Господи, давай нам завжди цей хліб!» Сказав їм Ісус: «Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим».

Ісус говорить дивні речі людям, які є далекими від розуміння суті. Їм би їсти хліб, вони Ісусові не вірять після стількох чудес. Чому Ісус відкриває таким короткозорим духом великі тайни свого єства? Але чи не видається Вам, що такими самими короткозорими є ми? Адже Бог через Ісуса Христа сказав все, що хотів сказати, більше Він вже нічого не може нам дати. Перед нашими очима чи навіть в нашому житті Він зробив стільки великих речей: зцілень, прозрінь, неймовірного досвіду близькості з Богом. І не зважаючи на все це ми продовжуємо вимагати: “Дай нам хліба і буде досить”.

В цьому Євангелії Ісус піднімає розуміння голоду людини до духовних речей. Дух людини також потребує їжі і не менше від тіла. Годувати дух треба так само регулярно як мигодуємо тіло. Можна заробити гастрит, якщо харчуватися неякісною їжею, нашвидкоруч і невчасно. Можна дістати ожиріння, якщо їсти в забігайлівках чи навпаки – перетворитися в дистрофіка, якщо довгий час голодувати. Ми розуміємо це по відношенню до тіла, але невідомо звідки відчуваємо великий дискомфорт, голод, духовне виснаження. Духовний голод так само реальний як і фізичний.

Ісус трохи по різному описує справи з голодом і спрагою: ” Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим”. На перший погляд цей ряд голод і спрага є такими синонімами, повторенням тієї самої думки. Але якщо поглянути фізіологічно, то можемо констатувати, що без їжі людина може витривати багато-багато днів, а без води не витрамає і дня. Коли Ісус говорить про тих, хто “приходить до Нього” це не означає автоматично, що вони є віруючими, адже про тих, хто вірує говорить друга частина вірша – “хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим”. Можна приходити, але не вірити. Ходіння до Ісуса втихомирить наш голод, але ми не втамуємо спрагу, якщо не увіруємо.

Останнім віршем Ісус нам говорить, що є духовні потреби, без реалізації яких, не можемо прожити ані дня – щодня ми потребуємо води, щодня нам потрібно вірити.