• Спільнота Дабар
• Дата публікації 3 Травня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

4 травня

Йо 14, 21-26

Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе.» 22 Юда ж – не Іскаріотський – мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об’явиш?» 23 Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло. 24 А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене. 25 Це мовив я до вас, коли з вами перебував. 26 А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

У сьогоднішньому уривку з Євангелії Ісус аж тричі чітко показує взаємозв’язок між любов’ю до Нього та зберіганням Його заповідей. Повтори в Біблії, зазвичай, мають дві мети: допомогти в запам’ятовуванні та вказати на важливість. Гадаю, що Ісусові неабияк було важливо, аби учні добре запам’ятали, як правильно Його любити. Можливо, іноді нам видається, що любити Господа – це робити для Нього щось нейомовірне. От якби я поїхав десь проголошувати Євангеліє… От якби в мене була нагода віддати своє життя за Ісуса… От якби… Існує радісна новина: не треба далеко їхати й віддавати життя за Ісуса можна вже сьогодні там, де ти є. Як? Для цього можемо звернути увагу лише на дві речі.

Сьогоднішнє Євангеліє розпочинається словами: «Той, у кого мої заповіді…». Більш чітко передає суть цих слів російський переклад: «Кто имеет (имеющий) заповеди Мои». Аби зберігати заповіді та любити Господа, виявляється треба спершу їх мати. Чи маю я їх? А якщо маю, то яким чином? Бо можна мати щось у себе в кишені, на поличці, в закутку і навіть на горищі. Мати, але ніколи не користуватися. Здається, тут нам допоможе пророк Єремія: «… ось який завіт я створю з домом Ізраїля після тих днів, – слово Господнє: Вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці» (Єр 31, 33). Іншими словами, мати заповіді – це не тільки мати їх в голові, знати про них, а носити їх у своєму серці, мати їх всередині себе, жити ними.

А що ж це за заповіді: «”Перша – Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, 30 і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. 31 А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.”» (Мк 12, 30-31).

Якщо запишу їх у своєму серці й виконуватиму їх нащодень, то в кожній ситуації матиму нагоду віддати за Господа життя, то не зможу закрити вуста, аби не проповідувати Його Добру Новину, в кожну мить життя буду Його любити.