• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Травня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Йн 14, 27-31а
Того часу Ісус сказав до своїх учнів: “Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається. Ви чули, що Я сказав вам: Я йду, але Я повернуся до вас. Якби ви любили Мене, то втішилися б, тому що Я сказав, – іду до Отця. Адже Отець більший від Мене! Я сказав вам раніше, ніж це станеться, щоб тоді, коли воно станеться, ви повірили. Не довго вже говоритиму з вами, бо надходить князь світу, та в Мені Він не має нічого. Але щоби зрозумів світ, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так Я і роблю”.

1. Рух апостола Павла найдзвичайний: від Антіохії до Дервії, потім в Пісидію, Памфилію, в Пергію, до Атталії і знову до Антіохії. Наше християнське життя це радше стояння на місці чи невпинний рух.
2. Апостол аж двічі повертається до місця, де його каменували. Чи стане тобі сил повернутися в місце поразки, в місце, де тебе каменували, там, де ти досвідчив смерть? Коли Павло їде в Антіохію втретє, з ним вже благодать від Бога.
3. Що мотивує Павла? Царська ціль – Царство Небесне. Чи є ціль нашого християнського життя? Мого конкретно? Якщо – так, то для досягнення цієї цілі треба виконати конкретні завдання? Які? Чи мислимо ми в таких категоріях, коли оцінюємо своє духовне життя?