• Спільнота Дабар
• Дата публікації 14 Травня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Йн. 14: 20-23а «Знову й знову запевняю вас, що ви будете плакати й ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але ваш смуток на радість зміниться. Жінка, коли родить, терпить муки, бо прийшов її час. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає страждань через радість, що народилася людина на світ. Тож і ви нині маєте смуток, та Я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас. І того дня Мене не проситимете нічого».

Що то за день настане, коли «не проситимете нічого».

Наскільки знаємо, не проходить і дня щоб ми чогось не попросили, то в Бога, то в людей. Нам щодня щось потрібне для нашого існування, чи то гроші, чи дружня підтримка, чи молитва за ту чи іншу потребу в нашому житті чи в житті близької нам людини. Ми прокидаємось і засинаємо з думками про потреби. І ці потреби нікуди не зникають з часом, вони тільки помножуються. Коли задовольняється одне прохання, на її місці з’являються п’ять інших.

Тому ми самі, навчилися прискорювати вирішення тих чи інших питань, потреб, так званих проблем насущних. Тільки цей поспіх не завжди є добрим для нас.

Жінці щоб народити дитя, необхідно витривати в положенні дев’ять місяців. Час в очікуванні, переживаннях, підготовці до народження, і звісно час болісних мук перед самими родами. Це певний процес, під час якого формується плід, дитя, що принесе багато радощів по своєму народженні в цей світ.

Якщо через призму цього прикладу подивимось на буденні потреби, які потребують негайного вирішення, то гадаю варто почекати, щоб не нашкодити собі. Бо народивши раніше, прийнятого терміну, ми тільки зашкодимо і здоров’ю дитини, і самій матері.

Деякі життєві приклади щодо самостійного вирішення проблем, звісно їх набагато більше, але деякі варто озвучити:

—Прагнемо щось терміново придбати, а коштів на це не вистачає, тож користуємось кредитом, боргами. І придбавши певну річ, вже не радіємо від її наявності, бо тягарем на наші плечі лягає цей кредит, який заборгували. А якби трохи почекали, можливо назбирали б самостійно необхідну суму, чи просто з часом відмовились би від покупки зваживши дійсну необхідність в її придбанні, бо могло б бути і так, що це емоційний імпульс був, який засліпив голос розуму.

—Вступаємо в дошлюбні відносини, до церемонії таїнства вінчання, бо не в змозі чекати. Втрачаємо цінність шлюбної ночі, освяченої Божим благословенням. Через втрачену невинність втрачаємо повагу до себе і до свого обранця. Невже так важко почекати? І власне виявляємо цим недовіру один до одного. Цінність дошлюбної невинності втратили вже давно, і складно будь-що довести в наш час, і маємо що маємо, статистика розлучень приголомшує.

—Маємо не заплановану вагітність. Що ж, зробивши аборт, крім того що ми вбили своє дитя, ми ще втратили шанс бути батьками, і цей гріх переслідуватиме все життя. І задаєшся питанням, ким він міг бути, скільки радості могло принести його життя. Сприятливого моменту не чекайте, його не буде. Труднощі завжди будуть, в тому і суть, що радієш подолавши перешкоди, кризи бо отримаєш дар материнства…

Що ж нам заважає бути щасливими? Може відсутність спроможності почекати. Витривалість, здатність терпіти на сьогодні це рідкість. Оскільки все має вирішуватись негайно. В час нових технологій, технічного прогресу, де час — це гроші, де звичайний відпочинок, це марнування часу. Скільки ж брехні ми носимо в собі? З думкою що ми покращуємо якість свого життя, насправді поступово доводимо його до руйнації.  Живучи перестаємо жити.

Той день коли не проситимеш нічого, це день коли зупинишся, перестанеш бігти, озирнешся навколо. Як гадаєш, що зможеш побачити, узріти? Заплющ очі, так легше зупинитись, складно буде йти далі. Можливо ти вже все маєш що тобі необхідне для щасливого життя в цьому світі? Зможеш зробити переоцінку цінностей. Якщо вже є поряд з тобою людина, яка тебе любить і турбується про тебе, що ще потрібно. Комфорт, достаток, кар’єра, статус, гроші тощо, не зроблять тебе щасливим, всіх потреб не задовільнять, довго радіти від цього не будеш. Це вже доведено на досвіді багатьох людей, успішних особистостей. В книзі Екклезіаста про це багато говориться «марнота…».  Тож зупинись, поглянь на Бога, почекай, озернися і матимеш радість, і нічого не попросиш… Все необхідне Бог вже дав тобі, навчись спочатку з цим жити, щоб отримати щось більше, але з часом, поступово. Пам’ятай про дев’ять місяців, і про той плід що народжується в очікуванні і в муках радощів.