• Спільнота Дабар
• Дата публікації 7 Жовтня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 7 жовтня

І запалав Йона гнівом великим і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи! Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні? Тому ж я й намагався утікати до Таршішу; адже я знав, що Ти – Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом. Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити». А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився?» Вийшов Йона з міста й сів зі східного боку міста. Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом. А Господь Бог виростив тикву й вона знялась над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади. Йона вельми зрадів тикві. Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв’якові, й він підточив тикву й вона всохла. А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерті, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити». Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердивсь із-за тикви?» Він відповів: «Я розсердився через тикву так слушно, хоч би й умерти». Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не порався коло неї й не зростив її, – що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала. А Мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, – й худоби безліч?»

Важливо, що Йона палаючи гнівом, молиться. Чи достатньо сили концентрації на Бозі маємо, щоби досвічуючи гнів, молитися, а не грішити? Цікаво, що Йона дорікає Господеві через Його доброту. «Я знав, що Ти — Бог милостивий…» – в Йониних вустах ці слова звучать як докір. Зазвичай, людина, яка розчарувалася у житті, буде дорікати Богові, що Він злий, що Він несправедливий. Йона фактично дорікає Богові за те, що Він добрий. Парадокс… Але цей парадокс свідчить також і про Йону. Цим самим він признається Богові і собі, що він, Йона, – злий, а Бог — добрий. Стоїть в правді. В нашому фрагменті ми аж двічі зустрічаємося з тим, що Йона просить смерті для себе. Суїциїдальний невротичний тип, відмітимо ми, але ж зауважмо, що ми завдаємо собі щодня смерті — своїм гріхом, залежністю, небажанням жити і змагатися за життя. Характерним є те, що Йона просить смерті у Бога, але не завдає її собі сам. Знову свій негатив він пропускає через Бога, як гнів, так і небажання жити і залишається живим фізично і духовно. Як навчає Бог? Через досвід, через життя. Тиква виростає, а потім засихає. Радощі минущі і Бог використовує їх для нашого навчання. Пригадайте моменти, коли досвічували радість, яка відразу змінювалася розпачем, поразкою. Ми в ці моменти концентруємося радше на самій радості і її втраті, ніж на Бозі і на тому, що Він хоче нам цим показати. Дивлячись на цю ситуацію зі сторони, можна збагнути наскільки Бог є більшим того, що стало для нас радістю (тиква) і нашим горем (хробак). Чи не так захоплено ми радіємо і помираємо від абсолютно неважливих речей як хробак і тиква і не можемо розрізнити більшої радості?