• Спільнота Дабар
• Дата публікації 1 Жовтня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

2 жовтня Мт 18, 1-5. 10

На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: «То хто найбільший у Царстві Небесному?»  Ісус покликав дитину, поставив її серед них і сказав: «Воістину кажу вам: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне. Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному. Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає. Стережіться, щоб ви не погордували жодним з цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Отця, який на небесах».Чому задаємось таким питання? Чого шукаємо, яку відповідь хочемо почути? Невже недостатньо просто отримати Царство Небесне?

Можливо вже зараз шукаємо найвигідніших шляхів для себе, щоб туди увійти? Наприклад, в храм ходимо декілька разів на рік, і то у великі свята. В звичайний день буденний відвідати службу Божу, є для нас не таким важливим.

Для того, щоб зцілитися від хвороби, їдемо за благословенням майже не до Папи Римського. Ігноруємо молитву в своєму приході. Власне, тут теж можна отримати зцілення, але ж ні, недостатньо могутності на наш погляд мають місцеві священики! Власне розстановка пріоритетності в нашому зайнятому дорослому житті, є важлива. На «дрібниці» не вистачає часу.

Що на поставлене питання відповідає Ісус?

«Ісус прикликав дитину, поставив її серед них і сказав: Запевняю вас: Якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне».

Ісус прикликав дитину. Чому саме дитину? Хто вони ці діти? Що вони такого мають, чого ми не маємо?

У дітей не має амбіцій, дорослі ж цим переповнені. Діти «прості», дорослі звикли все ускладнювати. Діти все сприймають на віру, дорослим завжди потрібно щось доводити і аргументувати. Для дітей не має дрібниць, все важливе, дорослі роблять акцент на великі справи.

І що є для дитини найважливішим?

Щоб мама і папа завжди були поруч. Не має значення, яку посаду вони займають у суспільстві чи мають певний статус. Для них важлива «простота» любові, яку діти отримують від дорослих.

Звісно, діти люблять іграшки, солодощі, люблять бавитись з родичами тощо. Але, спробуймо їм дати все це і забрати від батьків. Яку картину спостерігатимемо? Бавлячись іграшками, малеча час від часу буде запитувати: «А коли папа прийде? А де мама? Вони скоро повернуться?..» І чим довше їх немає, тим смутніша стає дитина, ніщо її не може втішити.

«Поставив її серед них…» Можливо цей жест Ісуса вказує на певну поставу твого серця. Маєш віднайти в собі, в глибинах своєї душі, втрачену, загублену з роками дитину, ту дитину, яка тебе врятує. Приклич її і постав в центрі свого «Я». Таким чином ти зможеш побачити свого Небесного Батька. Відчути ту любов, яку Він тобі дарує!

Твоя «дитина» прагне бути з Батьком завжди і повсякчас.

«…їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця».