• Спільнота Дабар
• Дата публікації 19 Серпня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 19 серпня

Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною?  Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі.  Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! 16 Так то останні будуть перші, а перші – останні!”  (Мт 20:1-16)

Для початку пропоную розібратись: «Хто ж той Господар?.. І що то за Виноградник?.. Що за динарій?…» І як ця притча стосується тебе і мене.

Якщо спробувати поглянути що «Господар»-Бог, який виходить з натхненням привести мене у «виноградник», тобто Боже Слово, а тих, кого хоче привести, –  це кожна людина (тобто я і ти), тоді стає вже цікавіше й ближче до твого й мого життя.

Зверни увагу скільки разів Господар робить спроби відшукати? Один раз? Двічі? Аж п’ять разів. Ось такий наш Бог невпинний. Він прагне аби ти і я отримали «свій» динарій. Тобто, аби ми вже сьогодні увійшли й перебували з Ним через Боже Слово. Для мене й тебе це не просто читання, а праця, адже часто, аби зрозуміти той чи інший уривок, потрібно час і зусилля. Ось та праця, яку ти і я «робимо». А хоча, якщо чесно собі зізнатись, то без Його натхнення навряд чи я написала б ці роздуми, а ти б  дійшов з усього простору інтернету аж до цієї сторінки. Навіть тут Бог «працює» за нас. Все, що тобі й мені достатньо, – не відкидати Його натхнення. Які? « Може почитати Боже Слово  на сьогодні?», або « може помолитись»…

Впізнаєш ці думки? Це власні ті моменти, коли Бог, подібно як той Господар, виходить і раненько, і вдень, і пізно ввечері. Це ті моменти, коли я встаю вранці, або може коли йду на працю, або гуляю містом, або пізно ввечері втихомирююсь після дня праці. В кожного своя година, коли потрапляє в цей Виноградник. І лише від тебе й мене залежить, о котрій годині туди потраплю. Варто зауважити, що жодного разу Господар не докоряв. Навіть тим, які напевне чули, як Він кликав інших вдень.

Якщо ти «сова», тобто той, що перед тим, як лягти спати «вийшов на ніч полювати» й прочитати ці роздуми, то не картай себе, а радій, що все ж таки отримав свій динарій (Боже Слово й роздуми). І цей динарій ще більше спонукає тебе пригадати моменти, як Бог кликав тебе протягом дня. Не для того, аби докорити. Ні! Аби пригадати, скільки разів Він прагнув зустрітись з тобою. А це означає, що ти для Нього дуже важливий.  І ось нарешті ваші серця поруч, бо хоч ти не Бачиш Його, то вже є в Його присутності. Адже Він є СЛОВО (Йв 1:1)

А якщо ти «жайворок» і вже раненько прочитав Слово, роздуми й тішишся, який молодець, то будь обережний , аби не стати поставу тих робітників, які дорікали потім Господарю, що Він не оцінив їх праці, бо ти вже зранку отримав «свій динарій». Від тебе залежить, як ти проведеш цей день –  закриєшся в «своїй хатинці жалості до себе» й будеш повторювати собі «ніхто мене не любить ніхто  не приголубить…»

А може подякуєш за той скарб, який показав по-новому цей звичний уривок з Біблії. Навіть запрагнеш поділитись «своїм» динарієм. Або хоча б коротко помолишся за заклопотаних, аби й вони врешті-решт потрапили сьогодні в Божий виноградник, хоча б перед тим, як лягти спати. І на собі переживеш, бо

Більше щастя  –  давати, ніж брати (Ді 20:33)