• Спільнота Дабар
• Дата публікації 27 Вересня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 27 вересня

Того часу Йоан сказав Ісусові: «Учителю, ми бачили одного, котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами». А Ісус сказав: «Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити; бо хто не проти нас, той за нас. І коли хто напоїть вас чашкою води в Моє Ім’я, – бо ви Христові, – то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди. А коли хто спокусить одного з цих малих, які вірять у Мене, то краще йому було би прив’язати жорновий камінь на свою шию і кинутися в море. І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою увійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни, в невгасимий вогонь. І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кульгавим, аніж з обома ногами бути вкиненим до геєни. І якщо твоє око спокушає тебе, вирви його; краще тобі з одним оком увійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну, де їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне».

Яке в мене є прагнення жити? Чи прагну жити Життям вічним, при котрому дійсно можу ствердити: «я живий»?! Життям, котре походить з Слова Божого. Що, в духовному значенні, маю відрізати, щоб врятуватися? Що маю усунути із свого життя, щоб знайти вкінці-кінців час на Слово Боже, яке є джерелом життя?

Арон Лі Ралстон – альпініст із США, прославився тим, що під час одного зі сходжень самостійно ампутував собі кисть правої руки тупим ножем, щоб врятуватися. Пізніше Ралстон написав про це книгу “127 годин. Між молотом і ковадлом”. Ралстон народився 27 жовтня 1975р. Закінчив Університет Карнегі Меллон, за фахом інженер-механік, працював у компанії Intel. Захопився екстремальним спортом, особливо скелелазінням і альпінізмом. У 2002 році звільнився з компанії і зайнявся втіленням своєї мрії: за один зимовий сезон піднятися на всі скелі Колорадо висотою більше 14000 футів. У травні 2003 року, в одному з каньйонів Юти, альпініст потрапив у пастку: його праву руку затиснув валун. Ралстон провів 5 дній і 7 годин на одному місці, але незабаром запаси їжі і води виснажилися, і йому довелося відрізати власну руку, щоб врятуватися. Якось впоравшись з травматичним шоком і втратою крові, Ралстон зміг пройти багато миль по пустелі, під палючим сонцем, і, нарешті, зустрів туристів, які викликали рятувальний вертоліт. Повернувшись додому, Арон Ралстон став надзвичайно відомим, його постійно запрошували в різні телешоу і популярні видання. Ралстон вважають прикладом справжньої мужності і героїзму. У вересні 2004 року вийшла з друку книга Ралстон “Між молотом і ковадлом”. У 2010 році Денні Бойл зняв художній фільм “127 годин” за мотивами книги. У 2009 р Ралстон одружився, у нього є син Лео.

Відрізати собі руку або ногу – це не завжди означає бути калікою. Навіть одноокий є царем в країні сліпців. В певному сенсі – це мати зранення, котре кожен день про себе нагадує. Такі рани, відрізання є перлами нашого життя. Це досвід звільнення. Це рани, які пригадують нам про Бога. Пригадаймо історію Якова, який був зранений через Бога. Рана – вивихнута нога, котра спричинювала кульгання – постійно пригадувала йому про зустріч з Богом. Каліцтво не тільки не перешкодило йому стати отцем поколінь Ізраїля. Яків став благословенням для Ізраїля і для інших.