• Спільнота Дабар
• Дата публікації 17 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

ХХ Неділя звичайна, рік А

Мт 15, 21-28

Того часу Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона. Жінка-ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: «Господи, Сину Давидів, помилуй мене! Мою доньку тяжко мучить біс».Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: «Відпусти її, бо вона кричить нам услід». У відповідь Він сказав: «Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля». Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: «Господи, допоможи мені!» А Він у відповідь промовив: «Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам». Вона сказала: «Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів». Тоді Ісус сказав їй у відповідь: «О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш!» І видужала її дочка тієї ж миті.

Божа педагогіка
В сьогоднішньому Євангелії Ісус предстає в іншому «іміджі». Він не такий уважний до людей, а навіть трохи жорсткий з жінкою ханаанянкою. Але подивимось ближче на Божу педагогіку.
По-перше, цікаво, що Ісус з учнями був в Галилейських територіях. Потім пішов в околиці Сидону та Тиру, де зустрів жінку ханаанянку, і потім одразу повернувся назад. Таке враження ніби Він прийшов туди саме для неї та зцілення її доньки.
Околиці Тиру та Сидону були территорією Фінікії (сучасний Ліван). Це були відомі торгівельні міста, дуже заможні, там жили освідчені люди, купці. В той самий час це були язичницькі території.
Жінка ханананка була язичницею. Але вона знала про Ісуса, що Він творив чудеса. Подивимось ближче на етапи спілкування жінки та Ісуса.
Спочатку жінка кричала до Ісуса «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко ДОЧКУ мою мучить!. Вона кричала НА ВІДСТАНІ. Потім вона «підійшла і, ВКЛОНИІШИСЬ йому в ноги, каже: “Господи, допоможи МЕНІ!”»
Як бачимо дві різні постави: майже вимагання від Ісуса того, що вона потребувала і то на відстані, а потім смирення та поклін до ніг Ісуса вже близько Нього. Спочатку вона просила допомогти її дочці, зараз вона просить допомогти їй самій.
Інколи можемо спострігати подібну ситуацію в наших відносинах з Богом. Про Бога знаю, навіть до Церкви регулярно ходжу, але, якщо чесно подивитись на моє життя, то маю багато божків, як язичниця жінка хананеянка: відносини в родині, чоловік/жінка, діти, робота, я сам(а), гроші та інше. А коли на голову звалюються проблеми починаю кричати до Бога, вимагаю, щоб Він зробив так, як мені потрібно. Використовую Бога як чарівну палочку. А Він мовчить. Кричу, кричу, молюсь, молюсь, а Він мовчить. Тоді приходить розуміння, що я безсила вирішити свою проблему і саме в цей момент приходить смирення. Тоді як ця жінка не вимагаю виконання моєї волі від Бога, але вже можу підійти ближче до Нього і вклонитись в смиренні. І саме це смирення дає можливіть визнати Ісуса Богом мого життя. Тоді стає зрозуміло, що не за тими божками я бігаю в житті. І коли наближаюсь до Бога в смиренні, тоді можу просити «допоможи мені», а не «виріши мої проблеми».
Такою є Божа педагогіка. Іноді здається жорсткою, але Госопдь задля жінки ханенянки, тобто задля мене, пішов в інші язичницькі краї, щоб повернути мене Собі. Адже Йому залежить, щоб я була поряд з Ним і спасенна, а не бігала за своїми божками.