• Спільнота Дабар
• Дата публікації 31 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

1 вересня 2014 року Лк 4, 16-30

Того часу Ісус прибув у Назарет, де був вихований, увійшов за своєю звич­кою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати. Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано: «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав проповідувати полоненим виз­волення, сліпим – прозріння, і пригноблених відпустити на волю; звіщати рік Господній сприятливий!» Згорнувши книгу, Він віддав її слузі та й сів, а очі всіх у синагозі пиль­но стежили за Ним. І Він почав говорити до них: «Сьогодні сповни­ло­ся це Писання у вухах ваших». Усі були свідками Йому, диву­ючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: «Чи не син це Йосифа?» А Він промовив до них: «Напев­но, скажете Мені цю приказку: “Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на cвоїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі”». І Він промовив: «Запевняю вас, що жодний пророк не прийма­ється на своїй батьківщині. Істинно кажу вам, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість мі­ся­ців, і був тоді великий голод по всій землі. Та до жодної з них Ілля не був по­сланий, тільки в Сарепту Сидон­ську – до жінки-вдови. І багато було прокажених за пророка Єлисея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Нааман – сирієць!» Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом. І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути; та Він, пройшовши поміж ни­ми, віддалився.

Як дивно змінюються настрої людей. Спочатку вони слухають Ісуса, відзначають, що Він говорить як той, хто має владу. Потім спокушаються Його словами, виганяють з синагоги і намагаються вбити. Це побожні юдеї, які прийшли в синагогу, які досвдчили сили Ісусових слів, які очікували на Месію. Саме вони готові Його вбити. Яке мінливе серце людське? Як легко воно переходить від любові до ненависті? Як легко готове позбутися голосу правди, який викирває мій гріх, слабкість. Чи так я чиню з “невигідним” Словом, “невигідним” Ісусом?

Але давайте від початку. Брамою до тексту є слова “за звичкою” Ісус йшов в суботу до синагоги. Божий шлях розпочинається з малого – зі звички. Сьогодні, якщо ти нічого не відчуваєш, молячись, читаючи Слово, ходячи в неділю на Службу, можеш ставити собі питання: “А навіщо це все, якщо я нічого не відчуваю?” Не залиш це, роби і вироби звичку, з цього моменту може розпочатися щось якісно нове.

Цей фрагмент з читання слова відразу слідує за описом випробовувань Ісуса в пустелі і коротким оголошенням про проповідування в Галілеї. Згідно з Євангелієм від Луки розгорнутий опис Ісусового служіння розпочинається в синагогі і саме з читання Слова. У ІСуса було мало часу – всього три роки, і напевно те, що Він розпочинає своє служіння з проповідування, зі Слова для нас є важливим, томущо так само не маємо багато часу і мусимо розпочати з правильного керунку, який задає саме Боже Слово.

Це єдиний фрагмент Євангелія, де зображується Ісус, який читає свитки Священного Писання.  Зрозуміло, що Іус читав багато текстів, але чомусь біблійний автор із багатьох читань вибрав саме цей фрагмент. В ньому Господь обіцяє прозріння, зцілення, оздровлення – свою любов всім, хто її потребує. Господь цим фрагментом надихає – візьми Біблію, відкрий її, а Я відкрию в ній Свою безмежну любов.

“І Він почав говорити до них: «Сьогодні сповни­ло­ся це Писання у вухах ваших». Усі були свідками Йому, диву­ючись словам благодаті, які линули з Його уст”.  Після перших слів Ісусового коментування цього фрагменту люди були вражені в саме серце, вони дивувалися потокам благодаті, що виринули з Ісусових вуст. Наші священики можуть проголошувати довгі проповіді, часто натхненні, з риторичними зворотами, з гомілетичною відвагою, і в кращому випадку на цих проповідях не засинаємо. В чому проблема? В нашій неуважності і непобожності? Не думаю, що люди, які неприховано хотіли скинути Ісуса зі скелі були побожнішими, але в певний момент вони визнали, що це Слово благодатне, їхні погляди були скеровані на Учителя. Виходить щось не вистачає нашим священикам, проповідникам? Не знаю, не суддя. І Христа порівнювати з людиною, хай і священиком, недоречно. Але іще раз повторимо, що Ісус проголошує проповідь відразу після того, як 40 днів перебував в пустелі, подолавши спокуси. Може тому його проповідь була благодатною, бо була Його життям?