• Спільнота Дабар
• Дата публікації 20 Травня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Йн 17:20-26 на 21.05.2015
В сьогоднішньому Слові можемо побачити Ісусову молитву як прохально-пророчу.
Ісус звертається до Небесного Отця на молитві у проханні не лише за тих, хто поруч Нього є – Його учні та послідовники, а й за нас – за майбутнє покоління. Хоч нас ще немає на світі, але Ісус вже молиться за нас, за наше життя.
Йн 17:20 – Ісус заповідає проповідувати Своїм учням, щоб нові люди приходили до Бога, приводити загублених овець до Свого пастиря.
Ісус заповідає нам проповідувати, говорити про свою віру іншим. Саме по собі написане слово мертве і тому треба проголошувати Слово, як воно діє у нашому житті. І досвідчитися, що Слово Боже живе і діяльне.
Кожен з нас любить і прагне перебувати у єдності. Прагнемо єдності у своїй родині, на роботі, в країні, в якій живемо. Бо єдність несе в собі одночасно і мир.
Сьогодні Ісус дає нам цю єдність, запрошує нас до неї, бо прагне миру для нас (Йн 17:21-23). Чи хочу прийняти цю єдність сьогодні від Господа?
Ісус дає мені славу. А я хочу її прийняти чи далі буду перебувати у власному єгоїзмі?
В сьогоднішньому читанні бачимо, який величезний скарб Ісус дає нам, заповідає на молитві перед Отцем Небесним.
Чому я не приймаю цей скарб? Напевно через брак віри, довіри до Бога. Бо забагато покладаюся на себе та не будую стосунків з Господом. Щоденні турботи віддаляють Його на останнє місце. А також гріх не дає мені прийняти Господньої заповідної благодаті
Йн 20:24 – Ісус каже, що піклується про нас, не залишить нас та захистить.
Чи готова я, чи хочу я прийняти те, що дає Ісус нам через Отця Небесного?
Подивись у своє серце і може побачиш, де там є Ісус?