• Спільнота Дабар
• Дата публікації 8 Травня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Йн 15, 18-21

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене він раніше від вас зненавидів. Коли б ви були від світу, то світ своє любив би; ви ж не від світу, але Я вибрав вас зі світу, тому світ і ненавидить вас. Згадуйте слово, яке Я сказав вам: “Раб не більший за свого пана”. Якщо Мене переслідували, то й вас будуть переслідувати; якщо Моє слово зберегли, то й ва- ше зберігатимуть. Але це все будуть робити вам задля Мого Імені, бо ж не знають Того, хто Мене послав».

Ісус вказує на ненависть. Що воно таке, та звідки походить?
А взагалі, чого ми не знаємо відповідь на це питання?

«Праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!» (Екклезіяст 9:1)

За нашою природою, від світу цього через первородний гріх всередині нас утворилася прірва, і ми втратили першоджерело власного існування. Все своє життя людина шукає вирішення проблеми, яку сама не здатна сформулювати: В чому сенс життя? Чого не вистачає для щастя? Чому я відчуваю щось незрозуміле (порожнечу) що не дає мені спокою навіть тоді, коли все добре?
На початку свого існування люди чи не добровільно відмовилися від Господа, і з цим не зрозуміли що втратили частину себе. Ми намагаємося заповнити цю порожнечу всередині себе будь якими можливими способами – активною діяльністю, утіхами, пошуками справжньої дружби та істинної любові. Але натомість отримуємо ненависть до інших людей, а оскільки ми не відчуваємо любові інших – на додаток отримуємо сліпу ненависть до самих себе. Якщо людина не відчуває любові, звідки брати сили щоб любити інших?

Ненависть – це противага любові, вона автоматично заповнює простір де має бути любов. Але звідки береться сама істинна любов?Як людина може навчитися любові, де взяти сили для цього?
«Любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.» (1 Івана 4:7-10)

Тобто люди що не пізнали Господа – не пізнали любові, а це в свою чергу означає що без любові залишається ненависть. Неможливо любити не прийнявши Його любові.

Ісус каже до Самарянки: «Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.» «А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.» (Івана 4: 10, 14)

Любов від світу наче звичайна вода – її ніколи не буде вдосталь, тож межа між любов’ю та ненавистю світу цього надтонка. Якщо ми повернемося до Господа, як це мало бути від самого початку – ми отримаємо втрачену істинну любов та життя вічне.