• Спільнота Дабар
• Дата публікації 18 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

19 червня 2014 року Лк 8, 1-3

Того часу Ісус про­ходив містами й селами, про­повідуючи і звіщаючи Царство Бо­же. А з Ним було Дванадцять та деякі жінки, які були оздо­ровлені від злих духів і хвороб: Ма­рія, звана Магдалиною, з якої ви­йшло сім бісів, Іванна, дружина Хузи, прибіч­ника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна.

Перше, що мені кидається у вічі це те, що Ісус ходить містами і селами. Сьогодні ми живемо в світі домінації мегаполісів, міст. Село вимирає. “Сілький” ще в часи Радянського Союзу стало синонімом відсталості. Можливо сьогоднішнє Євангеліє допоможе нам у прийнятті Божого Царства там, де ми знаходимося. Якщо вважаєте себе відсталим, не здібним, наприклад, у читанні та розумінні Святого Письма, знайте, що Ісус ходив не тільки містами, але й селами. Не хвилюйтеся, де би Ви не були сьогодні – обов’язково почуєте Слово Господнє, Він не омине нікого.

Зараз в світі є розповсюдженим служіння перекладу БІблії на різні рідкісні мови “сільких” народів. Фактично це служіння є реалізацією слів сьогоднішнього Євангелія.

Хочу окремо зупинитися на двох словах, які неточно перекладені на українську мову: “проповідуючи” (кэрЮссон) та “звіщаючи” (эуангэлидзОмэнос). Перше (кэрЮссон) вживається, коли описується глашатай, його робота. Це спеціальна уповноважена особа, яка мала голосно прочитати за допомогою інтрумента, який підсилює звук, наказ царя, якесь важливе повідомлення. Глашатай також оголошував того, хто слідує за ним. В Євангелії ми читаємо, що за Ісусом йшли 12 апостолів та деякі жінки,  “які були оздо­ровлені від злих духів і хвороб”. Тобто Ісус є глашатаєм для Церкви (12) та недужих, що зцілюються .

Друге слово (эуангэлидзОмэнос). Так, так, в ньому легко впізнати Євангеліє, добру новину. Історично найрозповсюдженим випадком оголошення глашатаєм “доброї новини” було оголошення про перемогу у війні. Ісус звіщає перемогу, а її підтвердженням є Церква та сила Божого оздоровлення, визволення.

Хочу звернути увагу, Євангеліст пише: “За Ним йшли 12 та жінки…” Ми знаємо, що дванадцятеро були чоловіками, але чомусь про них пишеться безобово. Часто в Євангеліях автор пише про апостолів – 12, і все. Нема чому дивуватися. Але це безособове звернення контрастує з конкретним і, я би сказав, дискримінаційним по відношенню до чоловіків – “і жінки, яких…” Чому автор далі не залишається так само безособовим і неконктретним і не пише, що за ним йшли юрби народу, наприклад. Невже в цій компанії не було жодного чоловіка, окрім 12? Чому тоді про нього (них) не згадується? До того ж є текст про розмноження хлібів, в якому говориться “було 5 тис чоловік, окрім дітей та жінок”. Було нормально “забувати” про жінку для єврейського патріархального суспільства. Але чомусь на цей раз забули про чоловіків. Чому? Ось це питання, на яке поки не маю відповіді. А може для Бога мої питання, а не здогадки, мої власні висновки, важливі тим, що Він Сам зможе на них відповісти? А може Біблія по своїх затишних кутках ховає питання, на які так непросто знайти відповідь, також тому щоби затримати мене в своїй тайні, спровокувати задуматися: “А чому так?” і з тим “чому” піти до Бога?