• Спільнота Дабар
• Дата публікації 11 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

11 серпня 2014 Мт 17, 22-27

Того часу, коли Ісус з учнями зібралися в Галілеї, Він сказав їм: «Син Людський буде виданий у руки людям, і вони Його вб’ють, але третьо­го дня Він воскресне». І учні дуже засмутилися. Коли вони прибули в Капер­наум, наблизилися збирачі ди­драхм до Петра і запитали: «А ваш Учитель за­платить дидрахму?» Він відповідає: «Так». А коли увійшов до хати, випередив його Ісус, промовивши: «Як тобі здається, Симоне, з кого земні царі беруть данину чи податок: зі своїх синів чи з чужих?» Коли той відповів: «Із чужих», – то Ісус сказав йому: «Отже, сини віль­ні. Але, щоб ми не спокусили їх, пі­ди до моря, закинь вудку, візьми ри­бу, яка першою попадеться, і, відкривши їй рота, знайдеш статир; візь­ми його і дай їм за Мене та за себе».

Кожного разу, коли Ісус говорить про свою смерть, Він завжди згадує про своє воскресіння. Чому ж від цього слова так тяжко зажурились учні? Якщо взяти дослівний переклад тексту з грецької мови, то слова «має бути виданий у руки людям» рівноцінно можна перекласти як «готується абомає намір бути виданий у руки людям». З цього можемо побачити, що Ісус не чекав якоїсь сліпого фатуму, незнаної долі, а готував себе до цього, мав намір віддати своє життя. Коли той, на кого ти покладаєш усю свою надію, раптом стверджує, що має намір віддати себе в руки інших, віддати своє життя, померти, тоді не дивно, що можна впасти у відчай.

Наступна подія, що стається відразу після цих слів, це ситуація в Капернаумі із збирачами податку на храм. Кожен дорослий чоловік мав обов’язок платити дидрахму (дві драхми) як податок на Єрусалимський храм. Припис про це знаходимо в Книзі Вихід 30 розділ:

«Господь сказав Мойсеєві: 12 «Як робитимете перепис синів Ізраїля, тих, що мають бути перелічені, нехай кожен при переписі дасть Господеві викуп за свою душу, щоб не нагрянуло на них якесь лихо, як перелічуватимуть їх. 13 Ось що мають давати всі ті, що переходять до переглянених уже: пів шекля, по шеклю святині в двадцять герів, пів шекля як податок для Господа. 14 Кожен, хто переходить у число записаних, від двадцять років і вище, має скласти податок Господеві. 15 Ані багатий не даватиме більше, ані вбогий менше, як пів шекля, на податок Господеві, за викуп душ своїх. 16 Ти візьмеш від синів Ізраїля викупні гроші й призначиш їх на службу в наметі зборів, щоб вони були пригадкою для синів Ізраїля перед Господом, за викуп ваших душ.»

Цей припис аж тричі згадує за що має бути викуп: «за викуп ваших душ». Ісусові насправді не було чого викупляти. Він цілковито й до кінця належав своєму Отцеві, був Його Сином. Немає нічого, що могло би стати між Ним та Отцем Небесним. Також Він показує, що той, хто має такі відносини з Богом, стає вільним від будь-якого закону чи припису. Він уже в усьому належить Богові й закон любові кличе його жити згідно Божої волі, навіть якщо треба віддати життя.

А які мої відносити з Богом? Що волію більше: відкупитися від нього молитвою чи втрачати з Ним час на молитві, тому що люблю?