Image Image Image Image Image Image Image Image Image Image
Перейдіть догори

Догори

Хто є мій ворог? - Дабар - біблійний курс

Хто є мій ворог?
Спільнота Дабар

Мт. 5 : 43-48

Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого.
А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас;
таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.
Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?
І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?
Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.

Чому Бог заповідує нам любити своїх ворогів?

Маємо в Біблії чимало місць про Божі заповіді по відношенню до ворогів. Наприклад, в Пр.25:21 говориться про те, щоб бути добрими до ворогів ваших, а Пр.24:17, про те, щоб не потішатися, не радіти з невдач твого ворога. В Мт. і Лк. про любов і молитву за ворогів наших. Вимальовується цікава картина : бути добрими, молитися, співчувати, і навіть любити… і кого, Ворога?

Чому саме ворогів? Та хто ж вони такі ці вороги?

Ми звикли інформацію про будь-що і будь-кого сприймати на рівні поверхневому. Давати свою оцінку всьому, з чим стикаємось у повсякденному житті! А найбільше нашу увагу зазвичай звертають люди, які нам не подобаються, чи просто нам щось заподіяли погане. Звісно, після їх вчинків маємо певні наслідки. Так, нам боляче! І щоб полегшити цей біль ми даємо їм негативну оцінку, проклинаємо і таким чином вони стають нам ворогами. Бо вони нас скривдили!!! Але тут є певна крайність, ми самі можемо перетворитися на таких же ворогів, бо входимо в стан осуду, ворожості, мстивості: «Як він (вона) міг зі мною так вчинити?.. Як мене дратує цей…  Ненавиджу, очі мої не бачили б… Нізащо не пробачу…» і т. д., монолог можна довго продовжувати! Чому? «бо ця людина, є мій ворог!», повторюєте ви собі…

Невже ви самі ніколи нікого не кривдили? Нікому не було боляче від ваших слів, чи навіть вчинків? Як ви себе почувалися при цьому? Можливо варто запитати себе, а що відчуває ця людина, коли так чинить? Чим вона керується? Що насправді за їх вчинками стоїть? От власне в цьому моменті має зникати поверхневе бачення, і варто зануритись глибше, щоб відшукати причину її дій! Побачити глибину її серця, може воно не таке вже крижане, як нам здавалося! А якщо і крига, то що? Весною лід тане… то і молитва за наших ворогів здатна зворушити будь-кого, а добре ставлення, чи навіть турбота… кого байдужим залишить?

Тому моліться, як Ісус молився…

Лк.23:34 «Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони…»