Роздуми на 19 липня

Того часу посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили. А Він каже їм: «Ви підіть самі под­алі в пустинне місце та відпочиньте трохи!» Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти. Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця. Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них. Вийшовши, Ісус побачив великий на­товп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не ма­ють пастуха, й почав їх багато навчати.

Сьогодні апостоли після вдалої євангелізації повертаються до Ісуса. Судячи з тексту, їх переповнюють позитивні почуття. Їх розпирає зсередини. Можливо, навіть будучи рибалками, їм не вдавалося стільки зробити. Вони побачили, що слова Учителя справджуються. Їм вдається “ловити людей”. Не вони шукають натовп, а навпаки. Ось нарешті настав час визнання, який чекали від тієї хвилини, як пішли за Ісусом.

Для них – це позитивний досвід євангелізації. Бо, будучи рибалками, різне бува. Були ночі, які закінчувалися тим, що знесилені і без риби.

Цілу ніч працювали і нічого не вловили (Лк5:5)

Зараз можеш подумати, а які в тебе зараз перемоги? І чи ділишся з Ісусом?

А як реагує Ісус? Відправляє на відпочинок. І це в хвилини, коли їм виходить справа. Я б на місті апостолів образилась.

Для чого Ісус так діє?  Аби відпочили. Ісус знає, що якщо не робити перерви, то можна швидко згоріти. Він, Сам Бог, творивши світ, залишив сьомий день. Не для того, що втомився, а щоб споглянути красу.

Ісус висилає насамоту. Саме там ми залишаємось з собою. Як часто ми уникаємо цього стану.  Саме тоді виходять з нашого серця справжні прагнення та бажання. Те, що відкладаємо на “потім”.

А що роблю я, коли з’являється вільна хвилина?

Зараз живемо в часи інтеренет епохи. Зараз можна не тільки спілкуватися віртуально, а навіть подорожувати. Дивитись будь-який фільм та інші способи, як провести вільний час.

Сьогодні неділя – День Господній. Може, варто перестати відкладати те, чого прагне твоє серце, і врешті-решт спробувати реалізувати хоча б 1 справу.

А що робити з тим ” натовпом” справ? Попросити Ісуса вийти їм назустріч. Адже якщо поглянути на нашу діяльність, то часто ми починаємо “рятувати світ”. Замість того, аби дозволити Богові діяти в нашому житті. Може, варто саме сьогодні зупинитись і виплисти на берег наших відкладених прагнень серця.

А як же невідкладні справи? А як же люди, які чекають моєї допомоги? А як же я проживу, якщо не дізнаюсь останні новини з соцмереж чи телевізора?

Запрошую сьогодні задати інше питання ” А як же твоє серце?”. “А як же прагнення твого серця?” ” А як же ті особи, які декілька років чекають, коли зможуть з тобою просто випити кави зі смачненьким тістечком?” ” А як же картина, яку декілька років маєш прагнення домалювати?”…

Таких питань можна безліч задавати.  В кожного з нас є свої прагнення серця. Свій берег, на який так давно не заглядали. Ми завжди відкладаємо цей момент, а в той час життя пролітає. Нам здається, що в нас купа часу і це ми зробимо пізніше.

А ще є такий парадокс – аби задати ці питання теж потрібен час.

Хай ця неділя стане днем відпочинку, який реабілітує. А не днем, після якого потребуватимеш ще один вихідний. Адже Ісус говорить

“Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені.”

Навіщо ж шукаєш інші джерела. А що буде з людьми і справами, які відклав? Ісус вийде назустріч ним.

А ти завтра вийдеш до своїх обов’язків з новим натхненим серцем. Адже, коли робиш те, що любиш, то не помічаєш негативу. І всі здивуються, що сталося з тобою? Хто або що тебе так змінило?

А все, що потрібно, – це зупинитись й подивитись, що на твоєму іншому березі життя?  Хто знає, може, там давно закопаний скарб. А ти й досі жебраєш в житті й продовжуєш існувати.