• Спільнота Дабар
• Дата публікації 7 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

8 січня

Марка 6; 34-44
34 Вийшовши Ісус, побачив силу народу – і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало. 35 А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній. 36 Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із’їсти. 37 А він у відповідь їм: Дайте ви їм їсти. Ті йому й кажуть: Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити? 38 Він і же каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться. Розвідались вони і кажуть: П’ять, ще й дві риби. 39 Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку. 40 І посідали гуртками по сотнях та півсотнях. 41 Узяв він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма. 42 І їли всі – й наситились. 43 І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби. 44 Тих же, що їли хліби, було п’ять тисяч чоловік!

Ісус почав навчати людей тоді, коли побачив, що вони як вівці, що пастиря не мають, тобто дезорієнтовані по життю, не можуть збагнути для чого вони живуть, куди рухатися далі. Нерідко ми знаходимо себе в такому стані, можливо для когось це постійний стан їхньої душі. В такі моменти ми можемо сидіти похнюпившись, можемо безсенсовно борсатися, спрямовувати енергію навсибіч, а Євангеліє говорить, що для таких людей Ісус приготував навчання. Все, що тобі потрібно – зупинитися і бути відкритим на те, щоби слухати Ісуса.

Характерно, що за навчанням слідує насичення. Можливо це критерій справжнього роздумування над Словом, читання БІблії, слухання Ісуса – насичення. Чи досвідчуєш насичення на проповіді священика, під час літургії, в особистій молитві? Якщо ні, то проблема радше в тому, що ти не досидів до кінця. Бо Ісус цілий день проповідував, а під вечір нагодував їх. Можливо тобі не вистачило терпеливості досидіти, дослухати до кінця?

Учні пригадують Ісусу, що люди є голодними і їх треба відпустити. Говорять вони так: “це місце пустинне”. Воно і було таким географічно, ландшафтно і ми розуміємо, що ці слова означають одне: немає де купити хліба, переночувати… Але грецький переклад вводить нас в глибину поняття – “ЭрэмОс”. Це і в духовному сенсі – пустинне місце, закинуте, місце порожнечі. Чи означає це, що учні слухали Ісусової проповіді, але все одно залишалися в своїй пустці? Якщо – так, то подібна небезпека чигає і на нас.
В яких умовах відбувається диво? Тоді, коли апостоли дали те, що вони мали – п’ять хлібів і дві риби, а люди посідали на траву. В БІблії людина порівнюється з травою, яка сьогодні квітне зеленіє, а завтра – в’яне без сліда. Цей символ “сісти на траву” означає мати контакт зі своєю людською слабкістю, обмеженістю, дочасністю і одночасно прим’яти її, бо неможливо сісти на траву і не зім’яти її. Диво робить Ісус, але не без моєї участі. Я маю дати Ісусові те, що маю, мати контакт зі своєю людською обмеженістю і не боятися прим’яти в мені те, що сьогодні здається таким свіжим, сильним і зеленим.