• Спільнота Дабар
• Дата публікації 17 Лютого, 2015
• http://www.dabar.org.ua

18.02.2015

Мт 6; 1-6, 16-18

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Уважайте: не виставляйте вашу праведність перед людьми, щоб вони вас бачили, бо не будете мати нагороди від вашого Отця, який на небесах. Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди. Воістину кажу вам: вони вже одержують свою нагороду. Як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука, щоби твоя милостиня була в таємниці, – й твій Отець, який бачить таємне, віддасть тобі. І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, котрі люблять молитися в синагогах і, стоячи на перехрестях широких вулиць, щоби показатися людям. Воістину кажу вам: вони одержують свою нагороду. Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, який бачить таємне, віддасть тобі. Коли ж постите, не будьте такими, як лицеміри, сумними; вони виснажують свої обличчя, щоби показати людям, що постять. Воістину кажу вам, що вони вже одержують свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє, аби постити не напоказ людям, але таємно – своєму Отцеві; і твій Отець, який бачить таємне, віддасть тобі.

Сьогодні в Попільну середу знову чуємо нагадування щодо сравжнього пережиття Посту. Читаємо про три складові доброго посту: милостиня, молитва та піст.

В сьогоднішньому уривку, Ісус не просто перераховує ЩО  потрібно робити, але більше зосереджується на тому ЯК це треба виконувати, з якою поставою серця. Цікаво, що слово «нагорода» (гр. μισθονмистхОн) перекладається як плата, зарплата, нагорода, а також кара, відплата. В духовному сенсі це може означати, що моя нагорода може обернутись для мене карою, якщо маю неправильну поставу серця.

Повернемось до наших часів. Сьогодні, в Україні, як ніколи є багаті можливості та потреби ділитись грошима (милостиня), молитись за країну, людей, які воюють, вмирають, постити за мир в Україні. Люди жертвують, моляться, постяться. Але уявіть свої почуття до людини, яка, нариклад, перерахувала кілька тисяч гривень допомоги військовим і всім пихато про це розповідає. Або чи будете ви захоплюватись «побожністю» людини, яка показово молиться чи поститься за мир? Скоріше за все, такі показові дії викличуть відразу, сум, нерийняття, навіть осудження.

Приблизно такі самі почуття має Господь, коли молимось заради молитви, постимось заради поста і ділимось заради себе. Все це можемо робити для себе, щоб відчути себе побожними та «просунутими» християнами, якщо щось «зламалось» в моєму серці.  Навпаки, піст це час коли маємо можливість примиритись з Богом, усмирити свою гординю.

Про важливість постави серця, а не самих дій говориться в інших уривках Біблії. Ісус наголошує на великій жертовності жінки, яка поклала останні дві лепти, на противагу тим, які віддавали зайве (Лк 12,2). Митар, який від щирого серця молився в храмі, був миліший Богу, ніж фарисей (Лк 18, 11-13).

Святитель Йоан Златоустий коментує: «Здається, це зрозуміло: якщо хочеш ти робити так (милостиню, піст, молитву – авт.) намагайся це робити перед Богом: Він має владу дати тобі вінець слави та привести на це подивитись Своїх ангелів. Чи ти настільки нещасливий, якщо знаєш, що Цар хоче прийти подивитись на твої досягнення, замість цього захочеш зробити видовище перед натовпом халамидників і очікуватимеш нагороди від них? Ніяка інша пристрасть так не шкодить душі, як пристрасть марнославства. Цим недугом людина заражається саме тоді, коли вже досягла успіхів у виконанні заповідей. Саме тому Спаситель хоче з коренем вирвати з нас цю пристрасть, навчаючи творити милостиню в тайні».