• Спільнота Дабар
• Дата публікації 20 Серпня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 20 серпня

Суд 11, 29-39а

Тими днями зійшов на Єфту дух Господній, і він перейшов Гілеад і Манассію, далі двигнувся на Міцпу гілеадську й звідтіль прибув до синів Аммона. І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: «Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки, то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь переможно від синів Аммона, той буде Господу, і я принесу його на всепалення». І двигнувся Єфта на синів Аммона, воювати з ними, і видав їх Господь йому в руки. І він громив їх від Ароеру до Мінніту, через двадцять міст і аж до Авел-Кераміму. Отак покорилися сини Аммона перед синами Ізраїля. Повертався Єфта у Міцпу додому, аж ось дочка його виходить йому назустріч з бубнами й танцями. Була ж вона в нього єдина; не було в нього, окрім неї, ні сина, ні дочки. Побачивши її, роздер він на собі одежу й скрикнув: «Ой горе, донечко моя, як ти мене засмутила! Занапастила ти мене! Відкрив я мої уста перед Господом і мушу дотримати слова». Вона відказала йому: «Батеньку мій! Коли відкрив ти твої уста перед Господом, чини зі мною так, як ти обрік. Дав же таки Господь тобі помститись над твоїми ворогами, над синами Аммона». Просила вона лише в батька свого: «Одне тільки вволи мені: дай мені волю два місяці, й піду я собі з подругами моїми в гори оплакувати моє дівоцтво». Він відказав: «Іди!» І пустив її на два місяці. І пішла вона з подругами своїми в гори оплакувати своє дівоцтво. Як же минуло два місяці, повернулась вона до батька свого, і він виконав на ній обіт свій, що ним обрікся.

Чи вбив Єфта свою доньку, чи просто відав її на посвяту Господу у вічне дівоцтво? Чи мав Єфта право здійснювати жертвоприношення людиною? Перелік тварин для жертвоприношення та всеспалення у Святому Письмі є виключним та закритим. А стосовно людського жертвоприношення є навіть прямі заборони – не роби так Господу, Богу твоєму, бо все, чим гребує Господь, що ненавидить Він, вони роблять богам своїм: вони і синів своїх і дочок своїх спалюють на вогні богам своїм (Второзаконня 12 : 31).

Далі, Єфта не був священиком і жертв взагалі сам права приносити не мав. Як не міг, нарешті, і в принципі обіцяти принести “перше, що вийде” – могла б вийти, наприклад, нечиста тварина або якась больна чи кульгава, а, як знаємо, жертва Господу складалась з бездоганних тварин без всякого пороку. Вся ця ідея з жертвоприношенням була одним великим беззаконням, що протирічило багатьом фрагментам Святого Письма, а відповідно і волі Бога. Єфта був ревний, але не знав писання на достатньому рівні аби хоч трохи знати та розуміти свого Господа. Ревності замало і ревність не підкріплена знанням Слова може призвести до гріху, адже Бог бажає більше того, щоб ми Його краще знали замість скоєння якихось подвигів в Його честь. Чи на достатньому рівні я знаю та читаю Слово Боже? Чи не ризикую колись повторити помилку Єфти через незнання Слова Божого? Що маю змінити?

Донька Єфти  у Святому Писанні не названа на ім’я, вона так і залишилась донькою Єфти, яка як і батько не знала писання. Скоріш за все, батько подавляв її особистість і зробив безвольною заручницею та співучасницею в його грісі та невігластві, незнанні елементарних норм писання. Якщо Слово Боже не оселяється в серцях людей, гріхи моїх предків мають гарні шанси повторюватись знов і знов у багатьох поколіннях. Запроси Слово Боже оселитись у своєму серці аби перервати коло гріху в своєму роду, щоб всі потомки казали колись: я, вся сім’я та увесь дім мій будемо служити Господу Саваоту!