• Спільнота Дабар
• Дата публікації 29 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

28 грудня

Євангелія від Луки 14:16-24
16 А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19 Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22 Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

“Вийди до доріг”. В оригіналі те, що в нашій мові зазвичай перекладають як “вийди на дороги”, насправді передано висловом “вийди до доріг”. Так, ніби дороги – це ті, до кого має звертатися слуга пана. Звичайно, я можу перебільшувати. Але якщо Ісус – дорога, а ми його діти, учні і моделі, то хіба не можемо дорогами бути і ми? Хіба людина – це щось статичне, хіба вона буває сьогодні такою ж, як була вчора? Думаю, ми також дороги. І якщо ми не йдемо до Бога, ми не приведемо до Бога. Саме тому слуга ще кличе до доріг – до нас. Також варто пам’ятати про ці дороги й нам, коли ми кличемо до когось. Коли сприймаємо людину, як одну точку, завжди будемо розчаровані. Людина – це дорога – з відрізком до зараз і відрізком після. Якщо те, що ми кажемо, не приймають, це може бути пов’язано з відрізком “до”, а не з нелюбов’ю чиЯкщо нас не чують, ми можемо знайти свої слова у відрізку “після”. Якщо мати все у стосунках тут і зараз – це крапка.
Немає на них Агати Крісті. Навіть Біблія підкреслює те, що виправдання всі запрошені просили одинаково. Там прослідковується чітка схема. Зазвичай у детективних фільмах в таких моментах кажуть, що насправді причетні до злочину всі, хто так робить, адже це означає, що вони видумали історію, яка б їх виправдовувала, а щоб не заплутатись в брехні, вивчили цю історію на пам’ять. Виходить, що запрошені теж були замішані в якомусь злочині. Крім того, вони вчинили його разом. Те, що можемо з цього винести для себе: коли ми не біля Бога, ми разом вчиняємо злочини, наші стосунки перетворюються на один великий злочин, вчиняємо злочини проти себе. Знову ж таки, ми – дороги. І для інших теж.

Про покарання. Кожен із тих, що не пришли, просили пробачення і не написано, що вони були непрощені. Так, пан був розгніваним, але розгніваний – не синонім до ображеного. Тим, що не прийшли, начебто не пролунало жодної кари. Але насправді одна кара таки була: вони не були з паном. Коли ми приймаємо рішення одо тої чи іншої дороги – на вечерю пана чи до своїх волів, – щоб вибрати Бога, не мусимо корисутватися категорією “гріх/не гріх”, найбільше покарання – це не горіти у вічній смолі, це не бути з Ним, не знати, який Він, наскільки солодким Він може бути.

Тож піди на свої дороги і клич себе, скільки маєш сили…