• Спільнота Дабар
• Дата публікації 6 Липня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Бут 32, 23-33

Читання з Книги Буття

Тими днями Яків встав уночі, узяв обидвох своїх жінок та обидвох своїх слугинь та одинадцять своїх дітей і перейшов брід Яббок. По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав. Зостався Яків сам. Тоді хтось боровся з ним, ще поки на світ не займалося. Та бачивши, що не переможе його, доторкнувся суглобу його стегна, й суглоб Якового стегна звихнувся, коли він боровся з Ним. І каже той: “Пусти Мене, бо вже на світ благословиться”. А Яків відповів: “Не пущу Тебе, хіба що поблагословиш мене”. А цей спитав його: Як тобі на ім’я?” Він і каже: “Яків”. Тоді той відповів: “Не Яків буде більше твоє ім’я, а Ізраїль, бо ти змагався з Богом і з людьми та й переміг”. Тоді яків спитав Його: “Скажи будь ласка, своє ім’я?” А цей відповів: “Чого питаєш про моє ім’я?” І тут поблагословив його. Тому Яків назвав це місце Пеніел, бо я, мовляв, бачив Бога віч-на-віч і я живий ще. І сонце йому засяяло, як він пройшов Пеніел, але кульгав на стегно. Слово Боже.

Церква продовжує нас гоудувати добірним зерном з книги Буття, з історії Якова. На цей раз ми маємо справу з переправою через річку Яббок і нічною боротьбою.

Давайте порівняємо з вчорашнім читанням. Ці читання відділяє всього один день літургійного календаря і десятки років життя Якова. І в цьому читанні і у вчорашньоу він тікає, втеча відбувається вночі, але тепер втікає зрілий чоловік, а не молодий пройдисвіт, тікає не сам, а з усією своєю родиною і що важливо, перевівши всю свою родину через річку, залишається на старому берегу для боротьби.

Для того, щоби ступити в майбутнє, Якову потрібно поборотися зі своїм минулим. Часто ми мріємо про майбутнє, забуваючи про своє минуле. Мрійництво майбутнім стає радше спробою втекти від минулого, обманути себе, типу почати все заново, перекресливши все, що було до того, але Якове минуле теж перейшло би річку Яббок і пішло вслід за прийдешнім, якби не мужній вчинок Якова – він свідомо залишається сам на сам з цим минулим.

Ми звикли читати цей уривок в сенсі взаємин з Богом, особистої молитви-боротьби, де таємничий “хтось” це ангел від Бога, а чи то Сам Бог. Це вигляає логічно, адже Яків просить про благословення і обціяє не відпустити поки Той “Хтось” не  благословить. Але давайте на цей раз подвимося на текст з іншого ракурсу і поставимо собі питання, а чому би анголу чи Богу треба було тікати, бо вже “на світ благословиться”, тобто світає. А чи може бути це демон Якового минулого, який тягнеться за ним, який хоче відібрати чи бодай би отруїти майбутнє? Якщо це так, то маємо готовий рецепт для тих, хто “прагне розпочати життя спочатку”, “вдивляється в майбутнє”: не тікайте від минулого, повертайтеся до нього, самі-одні і боріться, поки не воно Вас, а Ви його не відпустите.