• Спільнота Дабар
• Дата публікації 20 Березня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

21.03.15р.

Йн 7, 40-53

Того часу багато хто з народу, почувши слова Ісуса, міркував: «Це справді пророк!» Інші твердили: «Це Христос!» Ще інші говорили: «Хіба з Галілеї приходить Христос? Хіба в Писанні не сказано: «З нащадків Давида і з Вифлеєма – села, звідки був Давид, приходить Христос?» Тож через Нього в народі постала незгода. Деякі ж з них хотіли схопити Його, але ніхто не накладав на Нього рук. Отже, слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв, а ті дорікали їм: «Чому ви не привели Його?» Слуги відповіли: «Ніколи ще жодна людина не говорила так, як цей чоловік. Тоді фарисеї їм відповіли: «Чи й ви також обмануті? Хіба хтось зі старших чи з фарисеїв повірив у Нього? Але цей народ, який не знає Закону, – проклятий він!» Каже їм Никодим, який приходив до Нього раніше і був одним із них: «Хіба судить наш Закон людину, не вислухавши її спочатку і не дізнавшись, що вона робить?» Та вони у відповідь сказали йому: «Чи ж і ти з Галілеї? Досліди і побачиш, що з Галілеї пророк не постає!» І повернувся кожний до свого дому.

Скільки людей, стільки і думок. Читаємо в Євангелії, що люди мали різні думки про Ісуса. Хтось вважав Його за пророка, хтось казав, що Він – Христос. А деякі взагалі не вірили, що з Галілеї щось добре може вийти.

Певного часу Галілею заселили іншими народами, які були язичниками разом з євреями. І тому вважалося це місто язичницьким, тому що там не було вже чистокровних євреїв. Тому фарисеї і первосвященики та населення вважали, що не може звідти, тобто з Галілеї бути пророк.

Бо на тому місті стояло тавро – язичники (Йн 7: 52). Ми також часто вішаємо ярлики в нашому житті, у житті інших людей. Ісус багато ходив Галілеєю і проповідував. Він ніколи не звертає увагу на думку людей, не дивиться на ярлики, які є на людях, а просто готовий прийняти їх такими, які вони є та служити їм.

Хоч і було на Галілеї тавро – язичницьке місто, але люди приймали Ісуса, відкривали свої серця на Його слова. Зовнішня форма не завжди відповідає тому, що відбувається в середині. Ісус бачить кожне серце і прагнення. І Він готовий прийти до таких людей, від яких більшість може відвернулися і Ісус приходить.

У фарисеїв і первосвящеників склалося враження про це місто за багато років його існування, з тих слів, які говорили їхні пращури. Але мало хто з них задумувався над даром прощення.

Часто я задумуюся над даром прощення по відношенню до своїх рідних, друзів, співробітників?

Слуги повертаються до первосвящеників і фарисеїв, кажучи про силу проповідування Ісуса. А вони дорікають своїм слугам за те, що і вони повірили Йому, кажучи про не знання закону. Хоча в Старому завіті говориться про народження і прихід Месії – Ісуса. Чому первосвященики і фарисеї не звертали на це увагу? А можливо просто не хотіли цього помічати?

Чи готова я змінювати свою думку на Божу думку, на Його бачення? Чи як первосвященики і фарисеї, які все одно лишилися при своїй думці та розійшлися? (Йн 7:53). Бо не кожен готовий змінювати життя та залишати владу.