• Спільнота Дабар
• Дата публікації 13 Серпня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 13 серпня

Того часу, підійшовши до Ісуса, Петро сказав: «Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів?» Відповів йому Ісус: «Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім. Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розра¬хуватися зі своїми слугами. Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів. А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг. Тоді слуга, упавши ниць, кла¬нявся йому й благав: “Потерпи ще мені – й усе тобі віддам”. І пан того слуги, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив. Коли вийшов той слуга, він зу¬стрів іншого співслугу, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, проказуючи: “Віддай те, що винен!” А той другий співслуга, упавши, благав його, кажучи: “Потерпи мені, я все тобі віддам”. Він же не забажав і вкинув йо¬го до в’язниці, доки не віддасть борг. Побачивши, що сталося, інші співслуги дуже засмутилися, пішли й роз¬повіли своєму панові про все, що трапилося. Тоді його пан покликав його та каже йому: “Лукавий слуго, весь той борг я тобі простив, бо ти вбла¬гав мене. Хіба не слід і тобі було зми¬лосердитися над своїм співслугою, як я змилосердився над тобою?” І його пан, розгнівавшись, пе¬редав його катам, доки не віддасть увесь борг. Так і Мій Отець Небесний чи¬нитиме з вами, якщо не простите від вашого серця кожний братові сво¬єму». Після того, як Ісус закінчив ці слова, Він вийшов з Галілеї і прибув до юдейських околиць, які за Йорданом.

Коли світ поспішає, коли намагаєшся не відставати від його ритму, то цілком логічно, що починаєш жити за принципами «все і відразу» і якщо можна якомога швидше. Проте, в небі не поспішають і мають час на те, щоб зачекати. Власне, вміння зачекати, як на мене, є першим кроком до неба.

Якщо б ви отримали завдання підібрати декілька характерних рис Бога, то щоб ви про Нього сказали? В моєму списку однією з найпрекрасніших рис Бога є саме вміння чекати, Його довго терпеливість. Грецький варіант фрази «потерпи ще» означає «зробись великодушним». У вмінні чекати та постійно давати нам черговий шанс на виправлення проявляється Його нескінченна любов до нас та віра, що щось таки з нас, слабких, егоїстичних та по суті своїх злих, може таки бути.

А як справи у нас, з нашим вмінням чекати? Якщо говоримо, що наслідуємо Бога, то чи задумуємося, як там з нашою терпеливістю? У сьогоднішній Євангелії першим кроком до пекла злого слуги стало бажання отримати вже і відразу борг іншого спів слуги. Непрощення та відсутність терпеливості настільки тісно переплітаються, що стає важко відділити одне від іншого.  І тоді ми задихаємось і душимо того, кого не можемо простити.  Натомість, коли ми вчимося чекати по відношенню до інших та по відношенню до себе, то стаємо великодушними, тобто розширюємо свою душу.

Певне, однією з найболючіших форм сучасного рабства є невіра в те, що Бог здійснює свій план відповідно до свого небесного часу, а не нашого пришвидшено земного. Часто впадаємо в зневіру, бо не бачимо Його дії, бо хочемо мати результат вже тут. Якщо прошу про щось тебе, Боже, то хочу бачити вже, як Ти дієш. В такі моменти підкрадається сатана, який шепоче нам: «А Він взагалі то діє? А спробуй вирішити все сам». І ми починаємо так само як Сара шукати десь Агар, щоб замість Бога здійснити Божий план.

 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю (Євр.6:15) – а це вже ми читаємо про Авраама. Осягнемо нашу обітницю, якщо будемо мати терпеливість.

То як, вмієш чекати?