• Спільнота Дабар
• Дата публікації 3 листопадаа, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Так вже знаний уривок. Що нового можемо побачити?  А чи звертав ти, читачу, увагу, о якій порі відбувається свято?  Ввечері.

Ну і що особливого? Я на це ніколи не звертала увагу. Але сьогодні вперше замислилась над тим, що у запрошених був перед тим цілий день. А ще звернула увагу, що їх завчасно було попереджено.

“Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.” (Лк 14:16)

Тільки вдумайся в ці слова. Коли нас кличуть на весілля, то повідомляють дату і місце, де буде відбуватися свято. І це не просто інформація. Вона має набагато глибший сенс. Те, що отримала запрошення означає, що зі мною хочуть розділити цю подію. І кого запрошують? Саме найближчих. Саме тих, які дорогі і близькі серцю. Саме тих, з яким готовий розділити радість цієї події. Для цієї особи бронюю місце, готую їжу. Просто чекаю цю людину…

І як поступили запрошені? Кожен знайшов ” поважну причину” і відмовився від пропозиції.

В грецькому оригіналі там, де говориться, що почали відмовлятися, використане слово “παραιτέομαι“. В перекладі означає “вибачення, або прохання себе звільнити”. Виявляється, що гості начебто і не дуже хотіли йти на ту вечерю і тому може скоріше шукали, чим би приховатись аби і не відмовити і не піти.

З ким так поводяться? Скоріше, з тією особою, яку хочу тримати на відстані. З якихось причин мені важливо аби в нас були стосунки. Але такі “про всяк випадок”. Так би мовити “резерв”. Бо колись нам ця особа може допомогти… Або може мені ні з ким буде поговорити, то в ній знайду “вільні вуха” , тощо

З тими, хто близький моєму серцю і те, що для мене важливе, я записую в “діловий щоденник справ” і  вже свої менш важливі справи “будую” так, аби не пропустити цю подію. Для того, кого люблю, завжди знаходжу час.

То може причина в тому, що запрошеним було байдуже… Натомість ті відкинуті бідолаги тільки й мріяли про крихти хліба. І трошки уваги…. Може саме тому й “незаслужено” потрапили на той бенкет…

Може, справа не у волах, полях і наречених, які чекають. Бо ці питання можна було залагодити вдень.

Мабуть все ж таки питання – що в мене в приорітеті? І чи важливо для мене зустрітись з Богом на молитві ? Чи може все таки мені важко Йому відмовити, бо боюсь, що покарає, але скоріше спішу до моїх волів і землі?

А ти записав в своєму діловому щоденнику час, коли в тебе зустріч з Богом у Його Слові?