• Спільнота Дабар
• Дата публікації 25 Травня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Євангеліє 25 травня

Йн 2, 1-11

Того часу було весілля в Кані Галілейській; була там Мати Ісуса. Ісус зі своїми учнями також був запрошений на весілля. Як забракло вина, Ісусова Мати каже Йому: «Не мають вина!» А Ісус їй каже: «Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настала Моя година». Його Мати промовила до слуг: «Зробіть, що тільки Він вам скаже». Було там шість кам’яних посудин для води, яку використовували для юдейського очищення; кожна вміщала дві чи три міри. Каже їм Ісус: «Наповніть посудини водою!» І наповнили їх ущерть. Ще каже їм: «Тепер зачерпніть і занесіть до старости!» І вони понесли. Коли староста покуштував воду, яка стала вином  – а не знав він, звідки воно; слуги ж, які зачерпували воду, знали – тоді староста закликав молодого та й каже йому: «Кожна людина подає спочатку добре вино, а гірше – як нап’ються; а ти зберіг добре вино дотепер!» Такий початок чудес зробив Ісус у Кані Галілейській, виявивши славу свою; і Його учні повірили в Нього.

Сьогоднішній уривок для мене – це хронологія наших ран. Проте, для багатьох людей – це дуже тепла і радісна історія – і це одне одному не суперечить, бо сьогоднішній уривок – про те, як Ісус вміє перетворювати рани на радість, невдачу на свято, воду на вино.

Третій день. Чудо в Кані Галілейській відбулося на третій день. Проте, не зрозуміло, на третій день чого – місяця, свята чи ще чогось іншого. Виглядає так, що це не має значення, що важливо лише те, що цей день був саме третім, або що це – третій день всього. На третій день Господь створив землю. Земля – це адреса слабких істот, тому що справа Бога – бути сильним, а справа людей – бути слабкими. Нестача вина – це ще один доказ слабкості: не продумали, не здогадались, не постарались. Можна себе осуджувати і карати себе за такі речі, а можна просто запросити на своє свято Ісуса. Як вчитель, я добре знаю: щоб зробити людей уважними, потрібно почати говорити про стосунки між чоловіком і жінкою. Це те, що завжди найособистіше і найважливіше, а отже, і те, що робить нас найслабшими і найвразливішими. Можливо, саме тому Ісус вчинив своє перше чудо саме тоді і там, бо наші слабкості і є територією, де починаються чуда Бога. Ісус любить нас від мізинчика на лівій нозі до кінчика носа. Він хоче творити чуда не лише в глибоко духовних справах, а й тоді, коли ми просто люди,які хочуть повеселитися і нам не вистачає вина.

Чаші очищення. Не може бути випадковим те, що Ісус перетворив воду у вино саме в чашах для очищення. Звісно, наше очищення – це покаяння. Виходить, що чим більше в нашому житті переживемо цього не дуже легкого досвіду покаяння, тим глибшу чашу Ісус матиме, щоб наповнити своїм вином. Кожну болючу прірву в нашому житті Господь наповнить своєю любов’ю.

Відмова. Відмови – окрема історія в хронології наших ран. Але які оправдання нам залишаються, якщо так молилася і найпокірніша з усіх жінок – Марія? Навіть якщо маємо рани від відмов, не маємо причин зупинятися, бо відмови – це часто теж початок чуд.

Спочатку Господь створив воду. Потім перемінив її у вино на третій день. На четвертий день перетворив вино у свою кров. Бог вчить нас поступово і кожного разу ми отримуємо його все більше. Ми маємо повторювати за ним, бо наш Бо перетворює не тільки воду у вино, а й Бога на людину, лиш для того, щоб стати до нас ближчим. Тому кожного разу нас теж мають отримувати все більше. Вода нашого життя має перетворюватися у воду очищення, вода очищення – у вино радості, вино радості – у кров жертви, кров жертви – у Воскресіння.

Не варто боятися жити, бо наші рани – вони всі з Галілеї. Бо наш Ісус – Він із третього дня. Бо наш Бог – Бог вина і Бог дна нашого серця.