• Спільнота Дабар
• Дата публікації 25 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

25 серпня Мт 23, 1. 13-22

Того часу Ісус сказав: «Горе ж вам, книжники та фа­ри­сеї, лицеміри, тому що ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми! І самі не входите, і тим, які йдуть, не дозволяєте ввійти. Горе вам, книжники та фари­сеї, лицеміри, які обходите море і су­ходіл, аби здобути бодай одного но­вонаверненого, а коли це ста­не­ть­ся, то робите його сином геєни – вдвічі гіршим за вас! Горе вам, проводирі сліпі, які говорите: “Хто клянеться храмом, то це нічого, а хто клянеться золотом храму, той винний”. Безумні й сліпі! Бо що є більше: золото чи храм, який освячує золото? І: “Хто клянеться жертовником, то це нічого, а хто клянеться даром, що на ньому, той винний”. Cліпі! Що біль­ше: дар чи жертовник, який освячує той дар? Отже, хто клянеться жертов­ником, кля­неться ним і тим, що є на ньому; і хто клянеться храмом, кля­неться ним і Тим, хто живе в ньому; і хто клянеться небом, кля­неть­ся Божим престолом і Тим, хто си­дить на ньому».

Паралельний текст з Луки 11 розділу доповнює картину: Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили. Тобто фарисеї зачиняють браму Царства і мають можливість увійти всередину, тому що мають ключі Знання (розуміння). Чи означає це для мене, що мушу потурбуватися, щоби у мене був ключ розуміння не для того, щоби уподібнюватися фарсеям, а для того, щоби в разі зачинених дверей мати можливість їх відкрити. Я можу турбуватися про багато речей, але чи варто піддавати ризику своє вічне буття в Небесному Царстві, не маючи, не потурбувуавшись про ключ. Чи маєте ключ до Біблії, який забезпечує Вам можливість в будь-який момент ввійти в цю фортецю і перебувати там, особливо в час небезпеки?

Згідно з симфонією відповідні ключі мали Ісус (книга Одкровень 1;18, 3;7) та Петро (Матея 16;19).  Коли Христос давав цей ключ Петрові, це також символізувало владу. У випадку фарисеїв для нас важливо те, що вони також користувалися ключем доступу до Божого Царства. Це були люди досвічені в знанні Божого Слова і Божих Тайн. З однієї сторони, глибоке занурення в Біблію дає нам владу над Царством. З іншої, досконале володіння БІблією не убезпечує від помилкового її трактування і застосування. Врешті, фарисеї, маючи ключ, не увійшли в середину.

Давайте окремо розберемося в слові “закривати”. Ісус і Петро, які мали цей таємничий ключ, не лише  “закривали”, але і “відкривали”. Чомусь фарсеї ключем користувалися дуже однобоко? Ним вони лишень закривали. Якщо поглянемо як Біблія використовує це слово “закривати”, то найчастіше закривання супроводжує небезпека. Саме небезпека змушувала закривати двері міста-фортеці, найчастіше страх смерті змушував людей ховатися в храмі та й ще закривати двері. Отже, можемо судити про фарисеїв, як про людей скованих страхом. Якщо загадати, що Царство Боже “внутрь Вас есть”, то в цьому контексті фарисеї зачиняли двері свого серця, не пускали туди нікого в середину, керуючись при цьому страхом. Відкриваючи серце, вони могли допомогти, ба навіть спасти багатьох, але цього не робили тому що були зациклені на страху, на собі. Цікаво, що коли цей страх керує людиною, вона, не пускаючи нікого в середину, сама також туди не входить. Залишається  назовні своїх потреб, страхів, душевних ран, конаючи як бідний Лазар перед воротами розкішної садиби багача.

Книга Пісень показує нам незвичний ракурс: “Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю” (Пісня 4;12). Біблійний автор тут описує стан нареченої, яка тримає закритим сад свого лона, чекаючи Нареченого. Спробуємо парафразувати, фарисеї, які так довго і глибоко “копали” Боже Слово, здавалися собі та іншим людям глибоко зануреними в Божу тайну, Божу любов, але насправді так і не зустріли Божественного жениха, не прийняли Господа Спасителем і не відкрили перед ним свої “запечатані сади”. Досліджуючи, вони не любили.  Хай не дивує Вас такі інтимні порівння, бо святі Отці здавна називали кожну душу нареченою Христа. Тобто в цьому слові для нас міститься попередження: я можу бути, як здається на перший погляд, глибоко в Слові, але абсолютно не відкритим на любов, не слухняним Богові, як має бути дружина слухняна своєму чоловікові.