• Спільнота Дабар
• Дата публікації 17 Березня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

18.03.2015

Йн 5, 17-30

Того часу Ісус відповів юдеям: «Мій Отець працює дотепер, – працюю і Я». Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав своїм Отцем, роблячи себе рівним Богові. У відповідь Ісус говорив їм: «Воістину, воістину кажу вам: Син не може робити нічого сам від себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, – те й Син також робить. Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися. Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє. Адже Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові, щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, який Його послав. Воістину, воістину кажу вам, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя. Воістину, воістину кажу вам, що надходить година, – і вона вже є, – коли мертві почують голос Сина Божого і ті, які почують, оживуть. Бо як Отець має життя в собі, так дав і Синові мати в собі життя. І дав Йому владу суд чинити, бо він є Сином Людським. Не дивуйтеся цьому, бо надходить година, коли всі, хто в могилах, почують Його голос; і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, – у воскресіння суду. Не можу Я сам від себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю своєї волі, але волі Того, хто Мене послав.

Так багато Ісус сьогодні нам сказав про Свої відносини з Отцем. Спробуємо на Його слова подивитись під земним кутом.

Звернімо увагу, що Ісус говорить про Себе, як про Сина, а про Бога, як про Отця. Не називається «офіційних» назв  як то Бог, Творець, Месія та інш. Син та Отець. Думаю, що цим Ісус хоче показати Бога Отця, як люблячого Батька, а не суворого суддю.

Коротко можемо окреслити основні риси Їх відносин, але надамо їм трохи земного характеру.

Син та Отець проводять багато часу разом в спілкуванні, діленні життям та досвідом «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець». Це відносини довіри, допомоги, заохочення, щось завжди нове «більші від цих діла появить Йому». Це відносини дружби. Отець довіряє синові, віддає Йому великі справи «Синові дав Він суд увесь». Відносини поваги та послуху «Не може Син нічого робити від себе». Про такого батька можна лише мріяти.

Я маю маленького чудового синочка, якому скоро буде два рочки. І вже зі своєї недовгої практики батьківства бачу як діти копіюють все що переживають з батьками: емоції, реакції, дії і тд.  Наскільки батьки важливі для дітей. Вони дають захист, їжу, тепло, любов, навчання, розвиток, приклад поведінки. Але часто батьки багато в чому обділяють дитину, свідомо чи не свідомо. Замість уваги та спільного часу – відчуження та самотність. Замість підбадьорення та довіри – зневага та контроль.  Живе спілкування замінюється телевізором та іграшками.

І навіть якщо маємо зранення від наших земних батьків, які також зранені своїми батьками, то маю добру новину. Господь прагне стати моїм Батьком, з Яким можу мати близькі відносини довіри, заохочення, спілкування, чудового часу разом, з яким можу творити чудеса. Адже «ми – діти Божі» (Рим 8, 16).

Кожного дня називаю Бога Отцем в молитві «Отче наш»  та чи переживаю такі відносини з Богом, що можу звати Його «Татом»? Чи насправді радію, що маю найкращого в світі Батька? Якщо навіть ні, то придивимось до основних моментів, про які наголошує Син:  час разом – це молитва, та послух «шукаю не Своєї волі, лише волі Того, хто послав Мене». Добре, що маємо Старшого Брата, з якого можна брати приклад.