• Спільнота Дабар
• Дата публікації 4 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

5 вересня 2014 року, Лк. 5, 33-39

А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п’ють!” Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.” Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої. Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть. Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків. І ніхто, що п’є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.”

 

Коли ми чуємо фрази «допоки смерть не розлучить нас», «і в радості і в горі», то відразу у нас в голові виникають постаті – вона у білому, він у фраці – то є весілля!

Згідно із традиціями єврейського весілля говориться трохи інша фраза. Під час однієї із брахот(благословень, що зачитуються під час весілля) можна почути таку фразу – «Благословенний Ти, Всевишній, який творить людину». І мова тут не йде про створення окремої людини, а про творення союзу двох, які утворять одне ціле.

Не секрет, що у Слові дуже часто Ісус прирівнюється до нареченого, наша душа до молодої, а образ весілля – як символ Небесного Царства, яке чекає нас у майбутньому. То скільки ж нам чекати, того весілля, Божого Царства? У 17 розділі Євангелія від Луки читаємо – «Царство Боже прийде непомітно;ані не скажуть: Ось воно тут! – або: Он там! – бо Царство Боже є між вами». Деякі переклади передають значення останнього виразу – «всередині вас». Наш екс-Папа писав, що «Царство Боже приходить тоді, коли серце людини стає сприйнятливим».

Як маємо відкрите серце, приймаємо Того, Нареченого, який є одвічною Любов’ю, та творимо з Ним нове ціле, нову людину. «Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове» (2Кор.5,17). У контексті цього уривку стають зрозумілими дві наступні притчі про латки на новій одежі та старе-нове вино. «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт.6,24).

Наш Бог – Бог радикалізму, ревнивий Бог. “Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого” (Мт.5:37).Тільки от ми намагаємося «фліртувати» з багатьма спокусами світу. А, може, вже час сказати те остаточне – «Так»!