• Спільнота Дабар
• Дата публікації 24 Липня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

25 липня СВ. ЯКОВА, АПОСТОЛА
Мт 20, 20-28
Того часу підійшла до Ісуса мати синів Зеведеєвих зі своїми синами, кланяючись і просячи щось у Нього. Він запитав її: «Чого бажаєш?» Вона відповідає Йому: «Звели, щоби двоє моїх синів сіли – один праворуч Тебе, а другий – ліворуч у Твоєму Царстві». У відповідь Ісус промовив: «Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити?» Кажуть Йому: «Можемо». Він говорить їм: «Отже, чашу Мою будете пити, але щоб сісти по правиці й лівиці від Мене, не Моє це давати, а лише кому приготував Мій Отець». Почувши це, десятеро обурилися на двох братів. Ісус же, покликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів володіють ними, а сильні світу панують над ними. Не так буде у вас: бо хто хоче між вами стати великим, той нехай буде вашим слугою, і хто лише хоче між вами бути першим, нехай буде вашим рабом; так само і Син Людський – прийшов Він не для того, щоби служили Йому, а щоби послужити й віддати свою душу як викуп за багатьох!»

«Мама-фанатичка, яка переслідує своїх синів і не дає їм можливості стати дорослими» – такими, зазвичай, є думки, коли читаємо цей фрагмент. І доля правди у цьому без сумніву є. Тим не менш, при детальнішому вивченні першого рядка цього уривку, відкриваємо для себе трохи іншу поставу матері Заведеєвих синів. Перш за все, варто зауважити, що скоріш за все, ця жінка майже завжди знаходилася поруч з учнями, а тому поруч і з Ісусом. На перший погляд, це могла бути звичайна материнська прив’язаність до своїх синів. Але саме мати Іоанна та Якова була присутня біля хреста Ісуса на Голгофі. Тобто, вона мала сміливість залишитися біля Вчителя тоді, коли решта учнів, в тому числі і один з її синів покинули Його.

Підійшовши, мати «вклонилась». В грецькому перекладі це слово може мати такі значення, як падати ниць, віддавати земний уклін, благоговійно приклонятися перед кимось або молити, віддавати хвалу. Так Авраам поклонився, коли зустрів трьох ангелів, які прийшли до нього (Бут. 18:2), так само поклонився Лот, коли до нього прийшли два ангели в Содом (Бут. 19:1). Тобто, мати бачила в Ісусі Бога, в той час як її сини не змогли цього зрозуміти навіть після того, як Ісус стільки всього їм відкрив.

Мати попросила в Ісуса за своїх синів. Це слово також використовується в грецькому перекладі, коли хтось «нижчий» просить у «вищого». Мати синів Грому чітко усвідомлювала, хто вона та яке місце їй належить.

Ісус бачить поставу та серце цієї жінки і, викриваючи наміри братів, звертається з відповіддю саме до братів – «Не знаєте, про що просите». Він не говорить – «не знаєш, жінко, про що просиш». Ісус розуміє, від кого походить це амбіційне прохання, тому відразу викриває як мамі, так і учням всю правду про них самих. Адже, саме ці двоє мріяли про владу, а не їхня мама. Скоріш за все, вони при ній обговорювали це своє прагнення та намовляли, аби вона до Ісуса підійшла. Деякі науковці стверджують, що мати братів була сестрою Марії, мами Ісуса. Можливо, апостоли думали, що за допомогою родинного блату зможуть посісти перші місця в Царстві Ісуса? Як бачимо, кумівство було актуальним не тільки в часи «любих  друзів».

Однією з хвороб мам всіх часів і народів є потурання примхам своїх дітей. Важко собі уявити, як ця жінка внутрішньо «ламала» себе, коли, розуміючи всю «вищість» Ісуса, мала підходити до нього з таким проханням, аби тільки догодити своїм синам.

В цій ситуації варто звернути увагу на Ісуса, який не засуджує маму, адже бачить її справжній стан. Він також не звинувачує і братів, оскільки у них бачить синів Грому, а не двох слабкодухих бідолах, які бояться висловити свої наміри та підсилають маму. Він зціляє ці дві категорії людей – як хворобливу покірність мами, так і неправильні амбіції синів.