• Спільнота Дабар
• Дата публікації 11 Липня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми на 11 липня 2015 р.

Мт 19, 27-29

Тоді озвався Петро і сказав до Нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” 28 Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. 29 . І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.

Що такого залишив Петро заради Ісуса? Що такого він залишив, чого б раніше не отримав від Нього? Але ось це його «покинули все» говорить не тільки, про речі, але про саму суть свободи. Покинути все – не бути ні до чого привязаним. Покинути все – мати серце тільки для Господа. Покинути все – полюбити Бога понад усілякі забезпечення в житті, понад саме життя. Мабуть саме така мотивація була в словах Петра, якщо Ісус обіцяє йому престол слави і владу судити покоління Ізраїля. Але Господь не хоче зупинятися лише на апостолах, щоб ми не подумали, ніби нас це слово не стосується. Далі Ісус говорить: «І кожний», – тобто ти і я, ми запрошені полюбити Господа так, як полюбив Його Петро. Більш того, «Бог, будучи благим, не тільки повертає нам те, що ми залишили, але дає понад те ще й життя вічне. Спробуй же й ти продати свій маєток й роздати вбогим. А маєток це у гнівливого – його гнів, у перелюбника – його схильність до перелюбу, у злопамятного – злопамятство і т.д. Продай же й віддай бідним, тобто демонам, у котрих нічого немає доброго. Поверни свої пристрасті винуватцям пристрастей й тоді матимеш скарб, тобто Христа, на небі, тобто в твоєму розумі, возвеличеним. Ти можеш мати всередині себе небо, якщо станеш таким, як Той, хто є понад усі небеса» (Теофілакт Болгарський, Коментар до Євангелії від Матея).