Заблукла вівця - Дабар - біблійний курс в Україні
06 листопада Лк 15, 1-10
Того часу підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: «Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: “Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася”. Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде? А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: “Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася”. Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається».
«Паршива вівця».Також можна подивитися на заблудлу овечку як на ту, що була найбільш слабкою і недолугою, принесла найбільше збитків і незручностей. У нашому житті є також такі «паршиві вівці»: все було б чудово, якби не вони, якби тільки ось це викреслити, забути, повернути, ми були б щасливими людьми. Ми так часто думаємо. Але уявіть собі цю дорогу назад. Крім овечки і Пастиря немає більше нікого. Між ними немає нікого. Це мусив бути дуже інтимний час, дуже щаслива дорога. Її б не було, якби овечка не заблукала. Напевно, жодна інша, «нормальна», вівця не проводила так багато часу на самоті із Пастирем і жодну з них він не ніс у Себе на плечах. Коли придивляюся, я бачу, що всі найкращі події в моєму житті починалися з моїх слабкостей. В Біблії також є безліч таких випадків. Наприклад, коли Господній ангел прийшов до Гедеона, Гедеон товк пшеницю, ховаючись від мідіян – сидів закритий у своєму страху. Але коли мідіянський сторож переповідав свій віщий сон про перемогу військ Гедеона, він сказав: «Снивсьмені сон, що котилась ячміннапаляниця, отакакругляста, мідіянським табором, а докотившись до намету, вдарилась об нього так, що намет упав, перевернувся і розпався» (Суд. 7:13). Таке враження, що Господь спік паляницю із усього розтовченого зерна Гедеонових страхів, що зробив його слабкість перемогою. Тому 99 добірних овець можуть бути нецікаві Господу, тому Він часто питає не «Де твої досягнення?», а «Де тебе болить?»
Деталь, а не дрібниця. 99 овець – це багато, але це не повнота. Так буває і в нашому житті: є багато причин радіти, але не вистачає чогось одного, без чого не можеш заспокоїтись. Це якась маленька дирочка, через яку може витекти все наше щастя. Багато людей ходять із дирявими серцями і не знають, де знайти свою ніби маленьку, але СОТУ вівцю. Тільки Ісус вміє її знайти і повернути додому. Він сідав на осля, «на якому ще ніхто з людей не сідав» (Мр. 11:2), був похований у гробниці, «де ще ніхто ніколи не лежав» (Лк. 23:53). Осля – символ впертості з одного боку і слави й багатства – з іншого. Це означає, що Ісус готовий бути з нами в нашій найбільшій радості, але також прийме запрошення у кожну нашу щоденну смерть і що тільки Йому під силу приборкати всіх ослят у нашому характері. Якщо тільки ми Його туди запросимо. Інакше гріб завжди буде порожнім, осля завжди буде незагнуздане…
Останні коментарі