• Спільнота Дабар
• Дата публікації 9 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Того часу Ісус розповів своїм учням таку притчу: “Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому. П’ять із них були нерозумні, а п’ять – мудрі. Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли із собою олії. А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію. Оскільки молодий запізнювався, всі задрімали й поснули. А опівночі пролунав крик: “Ось молодий, виходьте йому назустріч!” Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці. Нерозумні сказали мудрим: “Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!” А мудрі у відповідь сказали: “Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців та й купіть собі”. Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і двері замкнули. Потім приходять й інші діви та й кажуть: “Пане, пане, відчини нам!” А він у відповідь сказав: “Воістину кажу вам: я вас не знаю!” Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години. Мт 25, 1-13

В притчі про десять подруг нареченої, які мали зустрічати молодого, Ісус Христос сам відкриває її сенс, коли говорить «Нарешті приходять також  інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю» (Мт 25:11-12). Це притча про очікування Божого Суду. Ми всі перебуваємо в очікуванні нового пришестя Господа. Але деякі з нас (мудрі, розумні, розсудливі) готуються до майбутньої зустрічі, вдосконалюються («будьте досконалі, як Отець ваш небесний» Мт 5:48), зростають у вірі («стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться» 1Кор 16:13), і цим «збирають скарби не на землі, а на небі» (Мт 6:19-21). У всьому цьому нам допомагає: Свята Літургія, де ми чуємо Божий голос та відчуваємо його присутність, також Таїнства Церкви, читання Святого Письма, молитва. Господь піклується про тих, хто і сам піклується про свою душу. Мудрі завбачливо думають про майбутнє, немудрі живуть лише теперішнім. Христос просить нас завжди бути напоготові, чувати (Мт 24:42, 25:13,  1 Фес 5:6), але розуміє і пробачає нам моменти слабкості, адже ми можемо і «задрімати» – відволіктись на клопоти цього світу.

«Нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світочі гаснуть. Мудрі ж їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі» (Мт 25:8-9).

Серед наших близьких можемо зустріти і нерозсудливих. Але притча не вчить нас відвертатися від них і відмовляти їм у допомозі, а показує нам, що ми не можемо їх врятувати власноручно, на це здатен лише Бог. Наших накопичувань – духовних надбань, добродійств ледве вистачить для нас самих. Справа спасіння інших – в руках у Господа (дар віри: «Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець … не приведе його» Йн 6:44) та у руках цієї людини (прийняття дару, визнання Христа, практика віри – участь у Євхаристії, справи милосердя, вивчення Святого Письма). Адже коли ми читаємо Святе Письмо, Бог входить в наше життя, ми пускаємо Його в своє серце і він пізнає нас. Якщо ми це не робимо, то одного дня Господь може сказати нам «Я ніколи не знав вас» (Мт25:13).

Притча вчить нас, що кожна людина сама несе відповідальність за свій духовний стан. Духовну зрілість неможна купити в останню хвилину. Ми можемо розраховувати тільки на наші власні відносини з Богом.