• Спільнота Дабар
• Дата публікації 2 Березня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Лк 6, 36-38

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний. Також не судіть – і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте – і проститься вам; давайте – і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам». Слово Господнє.

Вірш 38 закликає до богоподібного милосердя. Писання неодноразово закликає нас бути милосердними, наприклад Євангеліє від Матвія 5:42 каже:
«Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього».
Повертаючись до 38 віршу, де сказано «будьте ж милосердні».
Оригінальний текст грецькою мовою каже: «ставайте милосердними» – тобто це процес, який залежить від моєї ініціативи та вказує на необхідність вдосконалення моєї здатності до милосердя.
Буття 1:26 каже: «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою»
Подоба означає уподібнення, тож Ісус вказує нам на процес уподібнення щодо однієї з характерних рис Господа – милосердя.
Приповідки 19:17 також зазначають що праведне милосердя щодо інших, напряму впливає на наше майбутнє в земному житті або вічності:
«Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.»

37 вірш каже про неосудження, подібно до того як про це сказане у Матвія 7:1-2:
«Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.»
Подібна доктрина зустрічається та повторюється неодноразово, щоразу вказуючи на те що осуд інших це те саме що осуджувати самого себе. Більш прямолінійно цей механізм передано в посланні до римлян 2:1:
«Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.»
Тож ми бачимо що милосердя до інших повертається нам милосердям, в той час як осуд повертається осудом.

38 вірш остаточно вказує на те що від наших вчинків та поведінки залежить те що ми отримаємо самі – «якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.». Здається що цей механізм досить зрозумілий, але Ісус більш глибоко пояснює його у Євангелії від Марка 4 24-29:
«І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.»
Виходячи з усіх паралельних текстів та аналогій, ми бачимо що хоча ми в повній мірі не знаємо як саме працюють механізми духовного світу, але перед нами чіткий закон закладений в основі існування: кожна дія має наслідки, що залежать від того що саме і як саме ми зробили. Ми не знаємо коли і як саме проросте те зерня що ми самі посадили в нашому житті, але воно проросте в будь якому випадку. Звісно що окрім доброго плоду в нашій душі та наявному житті може зрости терня або бур’ян, чи то його принесе зло що чатує на нас на кожному кроці, чи то ми посадимо його самі несвідомо чи свідомо вчиняючи гріх. Але в першу чергу цей плід залежить саме від нас – і найголовніше що плід ми отримуємо одночасно в земному житті, у власній душі, та після смерті коли настане час встати перед судом Господнім.
«Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.» Перше послання до коринтян 4:5