• Спільнота Дабар
• Дата публікації 3 Вересня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 3 вересня

Того часу, коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Ісуса, а Він стояв біля Генісаретського озера, то побачив два причалені до бе­рега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті. Увійшов­ши до одного з човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей з човна. Коли ж пере­став навчати, Він промовив до Симона: «Відпливи на глибину і за­кинь сіті для риболовлі!» А Симон у відповідь сказав: «Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм за­кину сіті!» І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті почали рватися. Тож вони дали знак товаришам у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили об­идва човни, так що ті стали потопати. Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: «Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!» Бо від кількості риби, що вони налови­ли, жах охопив його й усіх, хто був з ним, також і Якова, і Йоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Си- монові: «Не бійся – відтепер ти будеш ловити людей!» І, витягнув­ши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.

На перший погляд вже давно знайомий уривок й що можна нового дізнатись… Чи пізнаєш ці думки? І є спокуса пробігти поверхнево цей текст. Але Боже Слово – воно як скарб. І в маленькому слові може приховуватись ГЛИБИНА.

Саме це слово пропоную розглянути. Сьогодні Ісус двічі запрошує Симона відплисти. На початку просто відплисти з берега й перестати «копирсатись» в брудних сітях. А після того, як Ісус «нагодував» Словом натовп, який саме з ціє причини шукав Ісуса (…) Він пропонує Петрові виплисти на глибінь.

Отож, пропоную декілька разів прочитати цей уривок. Спочатку – аби відплисти « від берега життя і перестати бідкатись й спостерігати свої поразки». Пропоную сьогодні й зараз, читаючи ці рядки, дозволити Ісусу мені говорити. Але для цього потрібно дозволити Йому ввійти. Так, дивно звучить! Бог,  який створив всесвіт (Бут 1), якому підкоряються стихії й бурі (Мк 4:39), часто знаходиться в поставі очікування. А я в цей час після  важкої праці й невдалих спроб не помічаю, що Він тут поруч. Я кличу аби прийшов, а коли приходить, то швидко тікаю, бо мене ж чекає «цілий світ» , який я мушу спасти.

В сьогоднішньому уривку яскраво видно, що доки в життя Симона не  ввійшло Боже Слово, то він сидів на березі, розчарований без плодів. Хоча й працював важко, але риби так й не вловив. А от коли зробив це за Словом Ісуса, то його човен не міг вже вмістити. Це сталось лише тоді, коли відплив на глибінь.

В перекладі з грецької «глибина»( βάθος «батхос») має значення як глибокодумність або безодня. А слово «виплисти» – відности назад або повертатись. Виявляється, Ісус запрошує Симона помандрувати назад  його човном туди, де страшно і куди не хочеться, де отримав життєві поразки. У нашому житті таких місць теж не бракує, де перебуває сотні або тисячі спогадів, які воліємо забути й щоб ніхто не дізнався. Але чи вони зникають? Ні. Вони як прихована риба на глибині десь в підсвідомості живуть своїм життям. Нам здається, що з нами все гаразд, але помічаємо, що є реакції, які ми не можемо контролювати. Скоріш за все, вони нами керують і ми нічого не можемо з цим зробити. А це можуть наші помилки, поразки, боягузтво (можеш сам доповнити свій перелік)… Все, що приховали й не принесли Ісусу. Всі моменти, які намагались виправити самотужки.

До тих пір, доки туди не ввійде Ісус зі своїм Словом, яке відбудовує й підбадьорює, я і ти будемо вважати своє життя невдалим. Лише Бог має здатність благословити й перемінити на добро:

Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, – покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. (Рим 8:28)

Тим, що сьогодні вважаєш непотребом, колись Ісус зможе «нагодувати» тисячі натовпу. Адже, колись Він п’ятьма хлібами й двома рибинами нагодував натовп. Твоя історія життя, незалежно від того скільки й чого натворив, може колись когось надихнути подібно до того, як сьогодні тебе надихають історії святих. Якщо пригадати, то у більшості з них був «букет» помилок і гріхів, але Богові це не заважало перетворити їх історії життя.  Не віриш? Пригадай такі постаті, як св.Франциск, св.Августин, св.Марія Магдалена. Свого часу життя їх вибило на берег і вони теж «полоскали свої сіті», а подивись, як Бог чудово перемінив їх життя. Вони святі не своїми зусиллями, а тому що в свій час почули Боже Слово  і не побоялись разом з Ісусом поплисти на глибінь й не соромитись історії свого життя.

А ти готовий сьогодні «виплисти у свою безодню» з Ісусом? І з сьогоднішнього тебе слабкого і невдалого «Симона» Бог здатний виховати «Петра-Скелю», на якій Він побудує Церкву.