• Спільнота Дабар
• Дата публікації 4 Вересня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 4 вересня

Того часу Ісусові сказали фарисех і книжники: «Учні Йоана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють». Він промовив до них: «Чи можете ви змусити постити весільних гостей, доки молодий з ними? Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть». І Він розповів їм притчу: «Ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового. І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки – і само виллється, і бурдюки пропадуть. Але мо­лоде вино треба вливати до нових бурдюків. І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: “Старе краще!”»

У сьогоднішній притчі Ісус говорить про дві дійсності: стару і нову, – а ще про весілля, що може символізувати нове життя, нове життя у Христі. Можна на них дивитися з точки зору історії спасіння як на Старий і Новий Заповіт. Але ці дві дійсності можуть також бути і сьогодні в моєму житті. Старий Заповіт – моє життя до зустрічі з Христом. Новий Заповіт – моє життя з Христом і для Христа. Можливо, це прозвучить дещо дивно, але можна навіть ходити до церкви й жити у «Старому Заповіті». Як?! Так, як жили книжники і фарисеї в часи Ісуса Христа: не прийняли Його, не прийняли Його Слово, відносини з Богом для них – це було лиш виконання букви Закону зі страху, а не прагнення серця.

Молодий з любові прагне зробити все для молодої. І навпаки: молода, коли кохає, не прагне нічого для себе, лише все для Возлюбленого. Це нова одежа хрещення. Це нове вино Духа Святого. Це Небесний бенкет любові Бога та його народу.

Однак Ісус попереджає про небезпеку: страх вийти з зони комфорту, – любити старе так, що вже не прагнути нічого нового, не прагнути розвитку своїх відносин з Богом, звести ці ВІДНОСИНИ до галочок у журналі духовного життя.

Бог є нескінченний. І пізнавати Його можна нескінченно. І любити можна Його так, що піст уже перестане бути загрозою, непідйомним обов’язком, а стане радістю серця, тугою за Возлюбленним.