• Спільнота Дабар
• Дата публікації 30 Вересня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 30 вересня

В дорозі, коли вони йшли, один з учнів сказав Ісусові: «Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш». Та Ісус відповів йому: «Лисиці мають нори, а птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити». До іншого Він промовив: «Іди за мною». А той відповів: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька». Та Він сказав йому: «Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство». А інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми». Ісус же відповів йому: «Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства».

Можу разом із Псалмістом сидіти на місці й ридати, згадувати, як добре ходити з Богом.  Можу довго розпізнавати, просити Бога й питати, куди ж піти. І тут два варіанти виходу із даної ситуації.

Перший приклад наводить нам Неємія. Бо пророк наважився піти за голосом Бога, вийти з солодкого і зручного рабства у царському палаці. Чого потребує для цього Неємія – дуже і дуже небагато. Просить лише дерева для відбудови храму, міських мурів, і власного дому. Тут надзвичайно мудра послідовність. Спочатку зайнятись душею, поставити опори для храму. Такою опорою може бути щоденна молитва, читання Слова. Потім подбати про спільноту – про мури міста, які й захищають від нападів ззовні, й об’єднують жителів міста. Це може бути будування спільноти, а водночас це чітке відділення від усього нечистого, окреслення меж. Вже третім кроком відбудови має бути власний дім. Відбудова стосунків у родині. Нелегкий вибір, коли треба піти подалі з центру подій, спуститися додолу, повернутися додому, щоб виконати Божу волю.

Другий випадок. Кажемо Йому, Я піду за Тобою куди завгодно, а маємо на увазі – лише б подалі звідси, бо вже не можу більше так. Коли врешті чуємо бажане «Іди за Мною», то виявляється, що не треба нікуди йти,а іноді варто просто віддалитись від гріха. Можемо відчути сумніви й знеохочення, як юнаки з сьогоднішньої Євангелії, а можемо, як апостоли, беззастережно прийняти Божий заклик і, покинути сіті гріха.

Далі більше. Ісус говорить, Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене (Мт 10,38). Чи ти згоден піти за Христом, не покидаючи свого дому, своїх труднощів, хвороб, тепляче нести їх, слідуючи за Ним, відмовившись від амбіційних планів на життя? Молімось разом зі святим Павлом: Все втратив і вважаю за сміття, аби Христа придбати і опинитися  в Ньому.