• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Березня, 2016
• http://www.dabar.org.ua

Роздуми над Євангелієм на 6 березня

Лк 15, 1-3. 11-32

Сьогодні Євангеліє розпочинається такими словами: «Усі митарі й грішники приходили до Нього, щоб Його почути. А фарисеї з книжниками нарікали…». Подає нам дві постави, постави серця, з якими можна приходити до Господа: «щоб почути» або «щоб нарікати».

Той, хто вважав себе грішником, а тому за Законом недостойним Божої уваги та благодаті, чули Боже Слово, й це слово давало їм світло та надію на життя. Інші ж самі позбавляли себе цієї надії. Причиною того, що вони не хотіли слухати Ісуса, робили інших людей і Його самого: «Цей грішників приймає і їсть разом з ними». Як можна Його слухати? Він їсть разом з нечистими, отже, Він сам такий. Певність того, що вони все знають про Бога, яким Він повинен бути, а яким бути не може, затуляла їм очі й закривала вуха їхнього серця. То вони вже судили про те, яким має бути Бог, а не Бог видавав суд про те, яким має бути їхнє життя.

Як же тоді можна почути слово надії у притчі про милосердного Отця та блудного сина, коли хтось певен, що ніколи від Бога не відступив? Милосердя Боже відкривається лише тим, хто його насправді потребує.

Дуже влучно про таку поставу говорить апостол Павло в Посланні до Тита 1, 16: «Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління; Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні».

А навіщо я сьогодні піду до церкви на Літургію? Чому я сьогодні шукаю Ісуса?