• Спільнота Дабар
• Дата публікації 25 Жовтня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

26 жовтня Мт 16, 13-19

Прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до своїх учнів, запитуючи: «За кого люди вважають Сина Людського?» Вони відповіли: «Одні – за Йоана Хрестителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або за одного з пророків». Каже їм Ісус: «А ви Мене за кого вважаєте?» У відповідь Симон-Петро промовив: «Ти є Христос, Син Бога живого!» А Ісус відповів йому і сказав: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Мій Отець Небесний. І Я тобі кажу: Ти є Петро (скеля); і на цій скелі Я збудую свою Церкву, і брами аду не переможуть її. Я дам тобі ключі Царства Небесного: і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах».

Про околиці. В нашому житті буває багато околиць. Ми можемо почувати себе на околицях часу, на околицях життя, яке потрохи стає не нашим. Але Ісус віддає Петрові ключі від Церкви не у церкві, не в синагозі, навіть не на горі. А на окраїні. Зрештою, Свою найголовнішу справу Він також звершив на околиці. На околицях якось краще слухається. Дуже важливо пам’ятати, що на околицях Бога все ще можливо чути. Він часто саме там дає нам ключі від нашої церкви, від нашого життя. Він є Богом Петра, що відкриває ворота раю, але і Богом Петра, який от-от Його зрадить. Він  є також Богом перехресть, Богом околиць у нашому житті.

Син Людський. Хороші вчителі вміють навчити, використовуючи тільки запитання. Ісус – найкращий вчитель, тому Він хитро допомагає Петрикові, так, щоб той навіть не помітив, що сказав це не сам. Дуже важливо, як називає Ісуса Петро, але ще важливіше, як називає Себе Він сам. Син Людський. Зрозуміти цей уривок мені свого часу допоміг 90 псалом. Це було справжнє «до» і «після» у моїх стосунках з Богом. У третьому вірші псалма сказано: «Він бо спасе тебе від сітки птахолова і від погибельного мору», а вже в наступному вірші: «Він тебе покриє крилами своїми». Виходить, що Бог – ПТАШКА. З одного боку Він може врятувати мене від сітки птахолова, а з іншого боку, сам стає пташкою, а це означає, що стає так само вразливим до болю, стає вразливим до такого ж болю, як і я, до мого болю. Часто сильні можуть захистити слабких, але не зрозуміти. Думаю, для цього Бог вирішив стати пташкою. З тих пір я почала інколи звертатися до Бога словами: «Пташко, допоможи мені», і всі молитви, які я закінчувала словами «твоє пташенятко» були вислухані.

Син Бога Живого. Це формулювання нагадує мені формулювання Бога, коли Вони познайомилися з Мойсеєм на горі Хорив: «Я – Той, хто є». Колись мені здавалося, що про це ім’я неможливо нічого сказати, бо в ньому немає ніякої інформації, а тепер мені здається, що про це ім’я неможливо нічого сказати, бо життя не вистачить, щоб розказати про все, що в ньому мені сказав Господь. «Я не є такий чи такий, зараз це неважливо. Я просто Той, хто є. Той, хто в тебе є».  Мойсей, як і учні також блукав околицями. Так само був на околицях не свого життя: тестеві вівці, ім’я, яке дали чужинці. Пустелю можна вважати центром хіба що порожнечі. Мойсей блукав пустелею, в якій, здавалося, що нічого і нікого немає, а потім зустрів Бога, Який сказав: «Я є». Не вибрав більше нічого, щоб сказати. Бо, можливо, це єдине, що тоді цікавило Мойсея. На наших околицях нам важливо просто знати, що в них хтось є. Можливо, я броджу по пустці і пустелі, можливо мене називають сотнею чужих мені імен, з чужими вівцями, посеред чужих чужинців, але Господь є і Господом околиць, Він знає моє ім’я, бо з перших днів життя хоронив мене в кошику Свого слова. Він каже: «Я той, хто є. Я – той, хто в тебе є». І в найдурніших ситуаціях мене піднімало несподіване розуміння, що Бог зараз говорить: «Все добре, не хвилюйся, пташенятко…»