• Спільнота Дабар
• Дата публікації 17 Травня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

18.05.2015

Йн 16, 29-33

Читаючи сьогоднішнє Євангеліє мене вразили слова учнів. По іншому їх можна інтерпретувати як «Ну нарешті Ти вже говориш зрозумілі речі. Не треба нам тих казочок, яких ми не розуміємо».  З їх слів також складається враження, що нібито Ісусу подобалось, що вони Його перепитували постійно, а їм це набридло. І лише зараз вони визнали в ньому Божого Сина. На місці Ісуса я точно образилась би або щонайменше було б не приємно таке чути.

Але чи не нагадує мені щось поведінка апостолів? Так, часто Ісуса важко було зрозуміти і їм доводилось Його перепитувати про значення Його слів. Ми також продовжуємо спілкуватись з Богом.  Господь говорить до нас через Слово, через людей, через обставини життя. Але з мого досвіду, особливо важко зрозуміти волю Божу в обставинах, в яких хотілось би отримати чітку відповідь. І коли її немає, а час піджимає, я особливо починаю нервувати. Приходять думки: «Ну що, так важко чітко показати Твою волю?». Та от коли буває, що дійсно Господь дає зрозуміти свою волю «білим по чорному», тоді віра ніби укріплюється, тоді приходить полегшення. В таких випадках моя поведінка не дуже відрязняється від поведінки апостолів з сьогоднішнього уривку.

Також у Ів 16,33 в оригінальному тексті використовуються слова «прийшов час, щоб ви були розсіяні». Слова використовуються в пасивному стані, ніби апостолів хтось мав би розсіяти. Часто, нам треба пізнати свою слабкість, щоб по справжньому зрозуміти Божу силу і любов.

Цікава відповідь Ісуса. Він не концентрується на «приземленості» апостолів і моїй також. Він попереджає їх про випробування і запевняє в Своїй любові наперед, авансом. Він знав, що коли вони Його покинуть одного, а потім знову зберуться після Воскресіння, їх буде давити відчуття провини та сором, за те, що покинули Його, були боягузами. Нещодавно, я читала цікаве дослідження американського психолога Рене Браун, яка досліджувала почтуття сорому. Виявляється це одне з найсильніших, але в той самий час прихованих почуттів, які повільно і непомітно руйнують людину. Сором змінює наше життя, наші дії, спосіб мислення, має глибокі коріння. Почуття сорому нашептує нам, що «ти поганий». Н авідміну від почуття провини, яке говорить «твої дії були погані».  Натомість, в тому ж дослідженні говориться, що почуття сорому руйнується справжньою акцептацією, прийтяттям людини такою, як вона є, неосудженням.

Ісус знає наші слабкості, промахи і невірність, наперед запевняє нас в Своїй любові. Він не хоче, щоб ми втрачали Його, себе і час для копирсання в почутті сорому. Не хоче, щоб ми відходили від Нього і були здатні пробачити себе, як Він нас пробачає.  Він наперед вже нас любить! Він переміг світ!