• Олексій Кіслухін
• Дата публікації 10 Квітня, 2013
• http://kaleo.org.ua

Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?” (Йов.10,2)

Бути може, о страждалець, Бог з тобою так чинить, маючи на увазі прикрасити тебе дарами Своєї благодаті. Адже дія Його благодаті на твою душу не виявилося б, якщо б не спіткало тебе це випробування. Хіба ти не знаєш, що твоя віра ніколи не може досягти такої краси в світлу літню погоду, як вона того досягає в сувору зимову пору? Любов занадто часто схожа на бліде світло світляка, який яскраво світить тільки при настанні темряви. Сама Надія – це зірка невидима при світлих, сонячних днях благополуччя, але висхідна лише в похмуру ніч глибокої печалі. Скорбота – це як чорна завіса, на тлі якої виділяються особливим блиском Божі дорогоцінні камені, виблискуючи дивовижними рисами святого характеру, виробленого в них Його благодаттю.

Тільки недавно молив ти Бога: “Господи! У мене немає віри, помнож в мені віру”

Цими словами, ти, можливо, несвідомо просив собі скорботу? Бо як можеш ти знати, чи є у тебе віра, не маючи випадку вправлятися в ній? Повір, Бог часто посилає випробування, щоб мати можливість проявляти в нас силу Своєї благодаті і дати нам насправді пізнати в нашому житті всю силу цієї благодаті.

Бог не виховує Своїх воїнів у теплі, в розкішних палатах. Ні! Він посилає їх в походи, на важку працю, через річки вбрід, вплав через бурхливі потоки, на вершини гір і на багато верст пішки, з важкою сумою за плечима.

Отже, брат мій, віруючий, не бачиш ти в цьому пояснення твоїм негараздам?

Чи не тому Він бореться з тобою?

Летті Кауман, 1924 г.

ПОТОКИ В СТЕПУ