• Спільнота Дабар
• Дата публікації 14 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

15 вересня 2014 року Йн 19, 25-27

Біля Ісусового хреста стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Побачивши Матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до Матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя Мати!» І відтоді взяв її учень до себе.

Ісус звертається до своєї матері: жінка, “гюнай”. Одне із значень цього слова це вдова. Якщо Марія була вдовою, то смерть Ісуса для неї означала жебрацьке існування в часи тодішнього Ізраїля. Чи думаєте, що Він не потурбувався про свою Матір зазделегідь і аж раптом згадав на Хресті, що Її треба якось прилаштувати? Ісус знав давно, що Його чекає і гадаю, що Він, як відповідальний син, потурбувався про її долю зазделегідь.

Дійсність хреста також вводить нас в коло місії Ісуса. На хресті Ісус не вирішував жодних приватних справ і тому припущення, що вже в останню мить Ісус перевіряє чи часом Марія не забула, що їй (особисто їй) робити після Його смерті, виглядають недоречно.

Виходить, що звернення до Марії та учня  входили в місію Христа на хресті, де відбувалося викуплення цілого світу. Це звернення треба глобалізувати згідно з глобальністю місії Спасіння. Звертаючись до Марії і учня, Ісус взиває до кожного. Чи можемо сказати, що улюбленим учнем є той, хто прийме Марію як Матір, згідно з Ісусовим заповітом? Прикметно, що звернення Ісуса до Марії “гюнай” має, окрім відтінка вдівства, ще й значення “жінка”. Саме це слово вживається, коли описується створення Єви, яка стала “матір’ю” всіх живучих. Ця паралель з Євою вказує на відкуплення жінки, як такої, в особі Діви Марії, а також на те, що народження для духовного життя можливо лише справжньою Матір’ю, не Євою, а Марією.

Повернімося до початку тексту і спробуємо розібратися в окремих словах і виразах.

“Стояли” це слово в оригіналі також означає “витривати”, “шикуватися до бою”, “іти на війну”, “бути твердим”. Ісус мав можливість звернутися до Марії та учня, тому що вони сприймали своє християнство, своє “стояння під хрестом” як війну, в якій вони мали дати відсіч ворогу, битися і перемогти. Можливо, сьогодні ми не чуємо Божих слів, тому що не витримуємо під хрестом, не хочемо знати християнства, як кривавої боротьби? Можливо ми не можемо прийняти Марію саме через те, що нас немає біля Ісуса помираючого?

Досліджуючи це слово (“стояли”) по симфонії, знаходимо, що воно дуже часто вживається, коли ідеться про “укладання завіту” з Богом. Я волію знати Ісуса Христа Царя і переможця, мені приємно знаходитися поруч з Ісусом, який зцілює та годує юрби хлібом, але надзвичайно важко витримувати смерть і неміч Спасителя, як і свою неміч, але саме в цей час Господь з’єднує мене з Собою союзом, завітом.