• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

6 вересня 2014 року Лк 6, 1-5

Сталося так, що в суботу Ісус ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли. А деякі фарисеї запитали: «Чому робите те, чого не годиться роби­ти в суботу?» У відповідь Ісус сказав їм: «Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним? Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим свя­щеникам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним? І додав: «Син Людський є Воло­да­рем суботи».

Так часто розпочиналися суперечки між Ісусом та фарисеями словами “була субота”. Субота була призначена для особливої близькості з Богом, який, як відомо, є любов, мир, радість, єдність. А фарисеї спаплюжили цей день, слідкуючи за Христом, щоби Його звинуватити. Вони вже не шукали Бога, вони шукали промахів Вчителя з Назорету. І знаходили, при цьому не виконуючи найголовнішого призначення суботи – зустріти Бога. ЦІкаво, що  на цей раз, засуджуючи Ісуса, який йшов навпростець через лани, фарисеї мусіли робити те саме. Тобто вони йшли за Ним через поле лишень для того, щоби засудити?

Не будемо говорити про бабусь в православних храмах, які свою близькість до храму і Церкви, використовують для пліток і засудження. Подумаймо над своєю суботою.

В суботу та неділю можу найбільше посваритися зі своєю дружиною, бо ж протягом будніх днів її бачу тільки ввечері – не маю достатньо часу для маштабної сварки, найбільше втомитися від капризів дитини і вже майже хотіти на роботу…

Подивимося на ситуацію з іншого боку, в книзі Второзаконня, в 23 розділі міститься припис не зрізати колосся на полі ближнього серпом, дозволялося лишень зривати руками. Тобто учні, які це робили, виконували закон по відношенню до людини, якій належить поле. Вони не були нігілістами, яким було наплювати на всі приписи і закони. Вони користувалися традицією, але з розумом.

Символічно поглянувши на текст, знайдемо, що поле засіяне пшеницею це Боже Слово, а учні, які таким кустарним рятувалися від голоду напевно виглядали смішно. І багато ж їм довелося зерен перетерти в руках, щоби наїститися. Наші спроби бодай якось духовно насититися, неодмінно приведуть нас до Біблії, ми просто опинимося посеред цього поля. Досвідчуючи велкий голод, було б безглуздо не скористатися можливістю, не поїсти ідучи. Невміло ми будемо це робити, багато зусиль для цього буде нам потрібно, будемо смішно виглядати, але маємо шанс насититися.