• Спільнота Дабар
• Дата публікації 21 Червня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Субота, 21 червня

Мт 6:24-34

Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.

Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі

Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?

Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть?

І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть.

Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.

І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?

Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося?

Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне.

Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.

Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.

Дуже часто звичайні буденні речі, події у нашому житті ми сприймаємо тільки як наслідок власних дій, як нашу заслугу. І забуваємо про те, що це Бог повсякчасно діє у нашому житті. Бог Свою надприродну дію показує через звичайні події. Нам тяжко побачити Бога у дрібницях, і тому часом не цінуємо ці Божі благословення.

Йоан Золотоустий пише: «Не наша старанність, а Божий промисел приводить усе у виконання, хоч нам і здається, що це здійснюємо ми, та, якщо Бог залишить нас, то ні піклування, ні турбота, ні праця, ніщо не допоможе нам, і все буде марно».

Нам треба навчитися дякувати Богові за все те, що маємо та отримуємо від Нього, а Він уже подбає про все інше. Адже Він знає, що ми потребуємо (Мт 6:32).

Зважимо на те, що надмірне переживання за майбутнє призводить до марної втрати життєвих сил. Майбутнє рідко буває аж таким поганим, як про це ми часто боїмося. Надмірна стурбованість спричиняє багато психофізіологічних розладів (як от депресії, втрати сну та апетиту), займає всі наші думки, негативно впливає на відносини з іншими людьми.

Непокоїтися і хвилюватися за майбутнє – це означає не довіряти Богові. Це сумніви у Його любові (що Він не попіклується про нас), мудрості (що Він не знає, що робить) і силі (що Він не зможе забезпечити наші потреби). Таку недовіру можна пробачити язичнику, який вірить у ревнивого, примхливого, нерозважливого у своїх вчинках бога, але це зовсім неприйнятно для тих віруючих, хто вважає Бога своїм Отцем. Християнин не може хвилюватися та переживати, тому що вірить у Божу любов.

Ісус Христос пропонує нам 2 способи, як подолати занепокоєння. Перше – це «шукати Царство Боже та його справедливість». Ми вже знаємо, що бути у Царстві Божому – це виконувати волю Божу (Мт 6:10). Він дав нам заповідь, щоб ми любили один одного (Йн 13:34-35). Всі ми знаємо, що любов може звільнити нас від тривоги, може надихати на роботу, підвищувати ефективність навчання, надавати впевненість та окриляти. Ісус впевнений у тому, що всі тривоги підуть з нашого життя, коли Бог у ньому буде першим.

Наступний спосіб подолати страх перед майбутнім – це навчитися жити сьогоднішнім днем.   Ісус заперечує не звичайну завбачливість, розсудливість, яка необхідна кожній людині, (Лк 14:28), а саме суєтність, тривогу. Він не виправдовує безрозсудне, бездумне, марнотратне ставлення до життя, Він забороняє впадати у відчай, в страх за майбутнє, які відбирають у нас радість життя. Для Господа ми – «вінець творіння», і оскільки Він дав нам життя, то ми можемо покладатися на Нього і у менш важливих речах.