• Спільнота Дабар
• Дата публікації 8 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

П’ятниця ХVІІІ звичайного тижня ІІ 08 серпня
Мт 16, 24-28

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Ко­ли хто хоче йти за Мною, нехай зре­четься самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною. Бо коли хто хоче спасти свою ду­шу, той погубить її, а хто погу­бить свою душу заради Мене, той знайде її. Тому що яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть лю­дина взамін за свою душу? Адже Син Людський має при­й­ти у славі свого Отця з ангелами своїми, і тоді Він віддасть кож­ному згідно з його ділами. Воістину кажу вам, що деякі з тих, котрі стоять тут, не зазнають смер­ті, доки не побачать Сина Люд­сько­го, що йде у своєму Царстві».

Сьогоднішнє Євангеліє відразу слідує за Визнанням Петром Христа в Кесарії Филиповій та запеклими “йди від мене ( оригінал – за мною), сатано”. Ісус говорить що Його чекає і попереджає, що учнів чекатиме те саме.

По-перше, Ісус з нами абсолютно відвертий. Він не менеджер з мереживого маркетинга, який обіцяє великі гроші за невеликі зусилля. Він чесний. По-друге, Ісус цінує нашу свободу “якщо хто хоче”. І тільки так. Тому цінуймо свободу, не віддаваймо її на поталу іншим (“я змушений на це погодитися”, “якось незручно відмовлятися”…).

Господь дав нам свободу – не занапастимо її залежністю від людей.

Ось це слово “хоче” перекладається також як любить. Тобто Ісус хоче нашої згоди іти за Ним лише з мотивів любові.

Цікаво, що оригінал говорить “Хто хоче ПРИЙТИ за мною”. Тобто Він пропонує нам не процес, а гарантує результат.

Візьме хрест… Слово “хрест”, “стаурон” використовується лишень в Новому Заповіті, в Старому немає жодних відповідників. Це зрозуміло, бо Христа з хрестом не було і римлян з цією карою також. Але прикметно, що це слідування з хрестом, зі “смертю на плечах” було можливим лише з Ісусом, після того як прийшов Спаситель. Так би нібито говорячи, що без Христа у світі цього було б неможливо знести, а тим більше добровільно на цей хрест погодитися.

З хрестом нам дається і Христос. Чи буде Він з нами, якщо залишимо свій хрест?

Коли Господь говорить про відречення нам може допомогти вірш з Ісаї 31;7. В ньому говориться про відкинення ідолів. Вибираючи себе, я вибираю ідолів. Зрікаючись себе, зрікаюсь ідолопоклонства.

Цікаво, чому з’являються слова про здобуття світу, адже мова ішла про намагання спасти душу, її загублення для Ісуса і віднайдення? І тут неочікувано виринають слова про здобуття світу… Здобути світ справа нелегка, для цього треба присвятити все своє життя. А у нас ідея “здобути світ” виринає несподівано. Може Господь хоче сказати, що за бажанням “зберегти душу” лежить глибше бажання “здобути весь світ”.

На поверхні я говорю: хочу зберегти душу (розвиватися, мати житло, роботу машину, гарну сім’ю, ненав’язливу тещу, дозволяти собі гарний відпочинок), а на глибокому рівні артикульовані мною цінності ведуть до “здобуття світу”. Я ніби все роблю для себе, “своєї душі”, а в результаті себе втрачаю, випускаю головну мету – душу і вже прямую до здобуття світу.

Може в цьому і полягає парадокс, наприклад, людей, які все життя з усіх сил заробляли для сім’ї, пропадали на роботі, сім’ї не бачили, аже потім дружина не витримала трудоголіка і пішла. Ніби все для сім’ї , а сім’ю втратив.

Коли Євангеліст вживає слово “світ”, “космос” пам’ятаємо, що є кілька перекладів: “порядок”, “прикраса”, власне світ (планета Земля, все людство). І кожен з цих перекладів вносить свою частку вищенаведеного парадоксу. Намагаємося за будь-що мати порядок, втрачаємо душу – потрапляємо в хаос. Блукаємо за світом-людством, шукаємо інших, а втрачаємо себе. Будуємо своє життя, націлюючись на речі вторинні (прикраса, без неї можна і обійтись) і втрачаємо головне – душу