• Спільнота Дабар
• Дата публікації 10 Липня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Четвер ХІV звичайного тижня ІІ 10 липня 2014 року Мт 10, 7-15

Того часу Ісус сказав своїм Апостолам: «Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром отримали – даром давайте. Не беріть ні золота, ні срібла, ні мідяків у ваші пояси, ні торб у дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ні палиці; бо робітник вартий свого утримання. А коли ввійдете в якесь місто чи село, розпитайте, хто там є достойний; і там залишайтеся, доки не вийдете. Входячи ж до дому, вітайте його, І якщо дім буде достойний, нехай зійде ваш мир на нього; якщо ж не буде достойний, ваш мир нехай повернеться до вас. І як хто не прийме вас і не послухає ваших слів, то, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг. Воістину кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморрській у день суду, ніж тому місту».

«Оздоровлюйте недужих». (Мт 10:8) В грецькому тексті слово «недужі» виражено словом «астхенУнтас», що також означає бути слабким духом, немічним; бідувати, потребувати. А оздоровлення грецькою «тхерапЭутэ», також можна перекласти як «зцілювати, служити, поважати, піклуватися».

Не всі з апостолів були професійними лікарями, не так ґрунтовно розумілися на медицині, але були послані Ісусом з такою місією. І у наш час не усе залежить від професійності лікарів, адже лікарі лише намагаються лікувати, як можуть, але зцілює тільки Господь.

Так само і ми покликані до цієї місії. Можливо, це є трохи амбіційно називати нас «терапевтами душ» , але коли ми служимо одне одному, співчуваємо чиємусь горю, підтримуємо у нужді, піклуємося про рідних, – ми насправді зцілюємо їхні серця. Бог від початку покликував людину жити у спільноті, у спілкуванні. «Не добре бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього»      (Бут 2:18). «Двом ліпше, ніж одному… Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести.»(Проп 4:9-10).Церква – це «тіло, складене і надійно злучене всякими зв’язками… дає зріст тілові на розбудову самого себе в любові.» (Еф 4:16). У Бога немає випадковостей. Всі ми опинилися у певному місці проживання, місці праці, навчання, служіння, – там, де ми є потрібні. Там є джерело нашого розвитку і можливість допомогти оточуючим. Свідченням віри, підтримкою, розрадою. Під час кожної такої «випадкової» зустрічі, можемо запитати Бога так: «Господи, покажи, як Ти хочеш, щоб я попіклувався про цю людину? Дозволь йому побачити у мені Тебе». Хто знає, що задумав Господь і як він може використати тебе для врятування душі цієї людини…

Всі ми є членами одного тіла Христового – Його Церкви, і кожен із нас може привносити в тіло Христове щось своє, що необхідне для зростання іншої людини. «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре… з переповненого серця говорять його уста.» (Лк 6:45). Коли ми служимо ближнім – ми служимо Господу.

«Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10:8). Кожен може послугувати ти, ділитися даром, який має. (пор. 1Пет 4:10-11). Дар (або уміння) утішати, допомагати – один з дарів Святого Духа. (пор. Рим 12:8). «Прагніть (досягайте, бажайте, дбайте) про більші дари і я відкрию для вас кращу дорогу» (пор. 1Кор 12:31). Не залишайте ближнього без своєї братньої опіки, потішення. Господь, у відповідь, потішить і вас.